Робота обласної адміністрації повернулася у звичне русло. На відновлення понівечених після штурмів приміщень знадобилося два місяці. Та з найбільшим обуренням там згадують не так штурмувальників, як тітушок, які зсередини перетворили обладміністрацію на «бомжарню». Сьогодні про це держслужбовці вже не бояться говорити відкрито. Їхні одкровення слухала Марія Гаврилян.
Ці події 23 січня місто не забуде ніколи. За більш аніж півстоліття мирного існування обласний Будинок рад уперше взяли штурмом. Найбільше постраждали нижні поверхи. На першому не вціліло жодне вікно. Двері теж розтрощені. Меблі спалені. На ранок чиновники рятували те, що вціліло: оргтехніку та документи.
Марія Гаврилян, кореспондент: «Два місяці потому тут вже практично нічого не нагадує про ті події. Центральний вхід до обласної адміністрації причепурили. На перших поверхах замінили вікна та двері. Зі стін змили сліди фарби та опіки від коктейлів Молотова. А при вході всіх привітно зустрічають прапори України та Євросоюзу».
На роботу чиновники ходять уже через центральний вхід. Тиждень тому у свої кабінети на першому поверсі повернулися працівники управління культури. Саме йому дісталося найбільше.
Наталія Джура, начальник управління культури ОДА: «Після подій 23 січня матеріальна база управління культури була розгромлена. Ми змушені були перебратися в бібліотеку Т. Шевченка, де пробули майже півтора місяця».
Поверненню у рідні стіни працівники управління радіють. Щоправда, меблі позичають у підшефних закладах. А в деяких кабінетах не дають забути ніч штурму ще й досі зафанерені вікна.
Тетяна Дюміна, заступник начальника управління культури ОДА: «Я пам’ятаю, це було в четвер. А в п’ятницю ми вийшли на роботу. Враження були жахливі. Тоді ще був мороз більше 20 градусів, ці розбиті вікна…».
Дрібний ремонт центральної частини будівлі саме фінішує. Гірші справи з іншим крилом. Тут відновили тільки сесійну залу. Щоб «зцілити» її від духу тітушок – довелося робити повну хімчистку приміщення.
Віталій Петров, в.о. директора КП «Управління з експлуатації Будинку рад»: «Тут перебували люди. Не військові, не міліція, а такі… незрозумілого походження. Вони сиділи на цих чистих кріслах, їли, випивали, курили. Я був просто в шоці. Коли на ковроліні лежали розтоптані сосиски та бутерброди».
Фойє Будинку рад і досі в барикадах. На відновлення первісного стану необхідно більше мільйона гривень. Ремонтний кошторис саме проходить державну експертизу.
Розбиті вікна та понівечена оргтехніка – це ще не найстрашніші наслідки першого штурму обласної адміністрації. 23 січня ледь не стало фатальним для активістки Ольги Галушко. Нагадаю, дівчині в голову поцілили величезною керамічною вазою із четвертого поверху будівлі. Важка черепно-мозкова травма ледь не коштувала їй життя. Дві складні операції та тижні без тями. Чи не стане дівчина інвалідом не бралися прогнозувати навіть лікарі. На щастя, все минулося. Сьогодні Оля Галушко вдома на Полтавщині. Продовжує заліковувати тілесні та душевні травми. А її справу і досі розслідують у міліції. Під особистий контроль її взяв новий начальник обласного УМВС. Обіцяє: за тиждень-два громадськість дізнається прізвище винуватця. Йому інкримінують умисне нанесення тяжких тілесних ушкоджень.
Владислав Пустовар, начальник УМВС у Черкаській області: «Нині допитано 230 працівників ОДА та 160 працівників міліції, які брали участь в акція протесту в цю ніч. Ми знаємо попередньо, хто це міг зробити. Найближчим часом. Прізвище цієї особи вам буде повідомлено додатково».
Ще більш кривавою стала ніч другого штурму обласної адміністрації. Якраз сьогодні минає рівно два місяця відтоді. Обороняти приміщення від мітингувальників та автомайданівців 27 січня вибігли озброєні силовики. Всю ніч лікарі швидкої надавали медичну допомогу десяткам постраждалих. Серед них чимало було і медійників – як місцевих, так і іноземних. Нашому оператору силовики розбили камеру та погрожували фізичною розправою. Події тієї ночі він і досі згадує із жахом. Попри це винуватці досі не покарні.
– Я сказал, убери камеру. Увижу, бл**ь, убью!!!
Сергій Єфімов, оператор ТРК «ВІККА»: «На следующее утро мы понесли заявление в прокуратуру. На протяжении этих двух месяцев вызывают то в МВД, то в прокуратуру областную. Говорят, что есть «кримінальне провадження». По результату: прошло уже 2 месяца, ничего не сделано».
