Далі – черговий сюжет циклу «Дошка пошани». Сьогодні ми розповідаємо про жінку-довгожительку Олександру Царалунгу. Їй днями виповнилося 105 років. Вона тепер найстарша в області. Привітати ювілярку прийшли рідні, близькі, представники терцентру, чиновники та голова громадської організації «Рідне місто Черкаси», депутат Черкаської міськради Сергій Отрешко. Він каже: такі люди, як Олександра Олександрівна, – справді гордість Черкас. Багато років вона трудилася на заводі, не шкодуючи свого здоров’я. Вона пережила голодомор і війну, втрачала рідних та близьких. Однак увесь час не падала духом і була оптимісткою. Допомогла їй виживати у скрутні часи, каже, віра в Бога та праця. Розповідає Юлія Доброскок.
У провулку Зої Космодем’янської, що в мікрорайоні «Калиновий», свято. В одному з тутешніх будинків відзначає свій черговий ювілей довгожителька Олександра Олександрівна Царалунга. Зрання в домівці старенької людно. З поздоровленнями їдуть до іменинниці, окрім рідних і близьких, ще й поважні люди міста.
Василь Маринкевич, директор департаменту соціальної політики МВК: «Чемпіонка області тут живе? Будемо просити Вас, щоб ви стали чемпіонкою Європи та світу».
Бабусі зачитують вітання від Президента та мера, дарують квіти та презенти.
Привітати стареньку з ювілеєм прийшов і голова ГО «Рідне місто Черкаси» Сергій Отрешко. Він переконаний: підтримка сивочолих украй потрібна.
Сергій Отрешко, голова ГО «Рідне місто Черкаси», депутат Черкаської міської ради: «Це – гордість Черкас. Олександра Олександрівна дожила до 105 років. Не могли лишитися осторонь і не привітати цю жінку. Щастя їй і довгих років життя».
Вітанням сивочола радіє. Найбільша радість для бабуні – отримати в День народження поздоровлення від двох онуків, чотирьох правнуків і трьох праправнуків. Усім присутнім на святі вона розкриває секрети довгожительства та повчає життю.
Олександра Царалунга, ювілярка: «Це від Бога залежить. Треба йому молитися та вірити в нього. Усе – від Бога. Я не думала, що так довго проживу».
В Олександри Царалунги було нелегке життя. Пережити довелось голодомор, війну, втрату рідних і близьких. Однак жодного разу, каже іменинниця, вона не опускала рук. Виживати допомагала віра в Бога та праця. А трудилася Олександра Олександрівна багато. Ще підлітком була справжньою умілицею на селі – робила найкращі килими та рушники. Працювала і в колгоспі на полях, і на Черкаському цукрово-рафінадному заводі. Привчила до праці жінка-трудівниця і своїх нащадків.
Лідія Рибка, донька ювілярки: «Моя мама – працьовита людина. Без праці вона себе не уявляє. У неї дуже великий досвід. З неї можна брати приклад, як ставитися до праці, до людей, як любити життя та природу».
Еліна Тищенко, онука ювілярки: «Всю жизнь, сколько я себя помню, бабушка учила и делала все по огороду».
Окрім любові до праці, Олександра Царалунга навчає всіх творити добро. Бабуся має велике добре серце. Завжди всім і допоможе, і порадить. Приміром, запитують у неї люди, як вирощувати квіти та виховувати дітей. Творити добро та трудитися, каже старенька, буде доти, доки стане сил.
Олександра Царалунга, ювілярка: «Я зараз почуваюся краще, ніж будь-коли. У такі роки вже нічого не болить. По лікарях не бігаю».
