Із випускного – на лікарняне ліжко. 23-річна черкащанка Людмила Стягайло оголосила бій тяжкій недузі. Рак крові скував її життя. Черкащанка ж вирішила – хворобу здолає. Рішучість та життєлюбність дівчини не могли не оцінити ВІККівці. Аби підтримати хвору черкащанку, організували благодійний волейбол. На поле запросили місцевих депутатів та чиновників. Що з цього вийшло – Ірина Головка розкаже.
Запрошення до благодійності – через інтернет-мережу. На волейбольний матч збираємо активних фейсбукерів. Ті або відверто ігнорують повідомлення, або ж обіцяють, без гри, гроші на картку. Є й такі, що, попри запевняння, на гру не приходять.
Ірина Головка, кореспондент: "На годиннику 17:20. Депутати поки що зібралися не всі: одні запізнюються, деякі просто перед матчем відмовилися від нього, а то й просто забули."
Хто не забув – готовий і до пожертви, і до волейбольного батлу. Скринька швидко наповнюється гривнями.
Валерій Макєєв, член черкаського виконавчого комітету: "Років 35 я не грав. Колись захоплювався, у нас була чудова команда, я був розігруючий. На обласному та трохи більшому рівні. Тоді було популярно."
А от міський обранець Бондаренко зізнається: у волейболі не мастак. Та на поле вийде.
Микола Бондаренко, депутат міськради: "Є люди, для кого це життєво необхідно і вони без цього просто загинуть, тому, я вважаю, що якщо є довіра до людей, які збирають, які є посередниками, або якщо ти бачиш, що ти робиш це напряму, ти до помаєш людині, яка без цього гине, то це просто обов’язок."
З миру по нитці, міркує інший депутат, і не одне життя можна врятувати. Головне, аби було бажання.
Богдан Колядко, депутат міськради: "У більшості своїй депутати і міської ради, сільської, районної та й, мабуть, Верховної. Вони у більшості своїй, на жаль не щирі. У більшості своїй. Вони переслідують, якісь свої амбітні цілі, популістські, або ще якісь. Але я знаю багатьох депутатів нашої ради, якщо ми говоримо про черкаську, які займаються підприємницькою діяльністю і допомагають людям та громаді."
Заступник міського голови, Олександр Ільченко, грати на поле не виходить – приїздить у офісному. Втім, гроші на благодійність приносить. На порятунок дівчини дає і мер. З-поміж інших, той – "рекордсмен" благодійної акції.
Олександр Ільченко, заступник міського голови: "Сьогодні грати не буду. Буду дивиться, буду вболівати. Бо якщо я вийду на поле, я в усіх виграю. Буде не цікаво."
За партнерів на полі нашим владцям – тутешні відпочивальники.
Сергій, житель м. Черкаси: "Давайте роздягайте їх, та й несіть їх сюди. То ми й зіграємо з депутатами."
Команди зібрані. Розпочинаємо гру за життя. На сонці до сорока, та гравці грають якісно. Й не нарікають.
Валерій Макєєв, член черкаського виконавчого комітету: "– Як настрій? – Хороший. Жарко."
Микола Бондаренко, депутат міської ради: "Як самопочуття? – Добре! – Скільки ще будете грати? – Скільки вистачить сил."
Ірина Головка, кореспондент: "Цього разу обійшлося без переможених, тому що за переможця – спільна мета: благодійність."
За матч збираємо 6 тисяч 100 гривень. Зібрані гроші передаємо Людмилі у лікарню. Вона саме на процедурах. Дякує і запевняє: сумлінно виконує приписи і настанови лікарів.
Людмила Стягайло, хвора: "Цей діагноз не розглядається як пан чи пропав. Це просто випробування, які тобі треба пройти. Шанси високі, тобто одужання, скажемо так, хвороба піддається лікуванню. Але це випробування, випробування, після якого ти маєш зрозуміти для чого воно тобі було дано. Щось у своєму житті змінити і зрозуміти."