На кістках предків. У Черкасах руйнуються старі кладовища. Бо догляд за ними, як за пам’ятками культури, не проводять. Більш того, їх руйнують, будуючи житлові квартали та місця для розваг. Сюжет із циклу «Таємниці рідного міста».
Черкащанка Олена й рада б оминати місця з подібною аурою. Та вже восьмий рік живе біля кладовища. Увечері з дому виходить рідко. Та й сусіди не надто активно тут гуляють вечорами.
Олена, жителька м. Черкаси: «Тут буває страшнувато, лячно. Мене тут пограбували. Тож я взагалі намагаюсь тут не ходити».
Те, що люди живуть фактично на кладовищі, для міста – не новина. Адже зараз вони стали частиною вулиць. На карті 19 століття цвинтарі ще можна бачити на окраїнах Черкас.
У місті збереглося декілька порівняно давніх кладовищ, розповідає історик Юрій Присяжнюк. Одне з них – у районі сучасної вулиці Ватутіна. Друге – в периметрі вулиць Франка – Ільїна – Пушкіна – Благовісна. А третє – по вулиціМожайського. Більш відоме, як «Старе єврейське кладовище». Для науковців такі місця мають історичне значення. Адже можуть багато розповісти про минувшину та про елементи поховальної традиції українців.
Юрій Присяжнюк, доктор історичних наук: «Для історика, вочевидь, так. Бо якщо говорити про державний статус, то ми бачимо, що в нас немає традиції їхнього збереження, упорядкування. Допоки живі діти, онуки похованих, за могилами доглядають. Потім уже держава, на жаль, навіть на рівні громадських організацій, цим особливо не переймається».
Та не лише не оберігають. А й зводять на кістках предків будинки та парки.
Юрій Присяжнюк, доктор історичних наук: «Легко на цих місцях споруджували житлові масиви, торговельно-розважальні центри. І в Соборному парку, як може пригадати старше покоління, споруджували паркову зону. Там були католицькі поховання у вигляді склепів. І подекуди дітлахи, граючись там, провалювались у ці склепи».
Склепи є поширеними серед католицької (західноєвропейської) поховальної традиції. Таким чином, руйнуючи цвинтар навпроти стадіону, радянська влада фактично викорінювала будь-який «західний слід» із історії Черкас. Та не лише історичні розповіді пов’язані з кладовищами. А й містичні. Зокрема, із кладовищем на Франка.
Юрій Присяжнюк, доктор історичних наук: «За переказами старожилів, на кладовищі по Франка своєрідна аура, магія. Люди, потрапляючи туди, начебто довго ходять колами, не могли вийти. Це щось нагадує нам сумнозвісний бермудський трикутник».
