Днями минає рік від першого студентського страйку в Черкасах. Тоді активісти відстоювали своє право жити в європейській країні. А ще вимагали зміни влади. Тоді безліч однодумців об’єднувалися в спеціальні організації. Деякі з них діють і досі. Бо ж, кажуть, треба допомагати в боротьбі за єдину країну. Та зберегти пам'ять про ті події. А їх зараз нагадає Ірина Малюкова.
Із піснями і юнацьким запалом рік тому студенти вперше вийшли страйкувати. Розпочали хвилю студентських Євромітингів у Черкаському національному. Тоді страйкувати вийшло всього кількасот осіб. Усе – через тиск ректорату. Там категорично заборонили проведення заходу. Навіть викликали міліцію. Ініціювала захід та допомагала студентам довести справу до кінця молодіжна організація "Європейська молодь України".
Віталій Іляшенко, голова МГО "Європейська молодь України": "Ми для студентів просто взяли підготували інструкцію, як організувати страйк, мітинг, виготовили декілька банерів, взяли мегафони і підкинули певну таку цікаву ідею".
Аби показати свою європозицію всьому місту, студенти пішли ходою до Черкаського технологічного вишу. Дорогою залучали небайдужих містян. Краще тиждень без пар, аніж вічність у невільній країні. Із таким закликом студенти увечері долучалися до народних віче. Якщо на перших мітингах було до п’ятдесяти осіб, то після їхніх страйків – уже понад півтисячі.
Таїсія Плахута, громадська активістка: "Я, чесно кажучи, людина, яка звикла проводити акції на 30 осіб у Черкасах. І це хороша сума, тому що місто, насправді, інертне надзвичайно. Я зрозуміла, що щось не те. Ми потрапили кудись, де люди хотіли висловлюватися. Стало зрозуміло, що ми робимо те, що треба робити саме в цей час. Іншого просто не дано".
Саморобні листівки та плакати бережуть і досі як зіницю ока. Увесь страйковий реквізит наразі віддали в обласний краєзнавчий музей. Бо ж, кажуть, це історія, яку містяни творили власноруч.
Валентин Гарнага, в.о. завідуючого відділу історії ХХ-ХХІ ст.: "Речі, які зараз є масовими, поширеними, із часом вони втратяться. І навіть листівки періоду Євромайдану, які друкувалися великими тиражами із часом стануть великою рідкістю. Так само, як зараз для нас дуже велика складність знайти плакати чи листівки 1991-го року, коли утверджувалася незалежність".
Окрім того, активісти створили безліч студентських організацій. Аби завжди бути напоготові боронити свою країну. Деякі з них діють і досі.
Антон Ведула, співорганізатор першого студентського страйку в Черкасах: "Дуже багато студентів стали громадськими діячами, долучилися до суспільно-політичного життя. Дуже багато студентів є зараз учасниками АТО на Донбасі. Тому в принципі ця зима досить змінила українське студентське життя і черкаське в тому числі".
Організатори страйку говорять: нині святкувати річницю недоречно. Бо ж ситуація в країні не та.
