Сонце гріє, сонце сяє – вся природа воскресає.Черкаські школярі піснями й танцями закликали весну. А ще – пекли жайворонків. Ці давні українські звичаї в Черкаській гімназії № 31 ушановують не вперше. Вчителі, що організували свято, переконані: найліпший спосіб привчити дітей поважати історію – долучати їх до українських традицій. Свято тепла бачили й наші кореспонденти.
Школярка Богдана власноруч спекла ритуальне печиво – жайворонків. Говорить, таким чином зустрічати весну – цікаво, адже можна багато чому навчитися.
Богдана, учениця 5-го класу: «Зустріч весни мені подобається тим, що можна подивитися на інші класи, як вони танцюють, співають, можна дізнатися багато нового, зробити щось своїми руками».
Яна, учениця 8-го класу: «Жайворонки завжди, ще за часів наших пращурів, означали прихід весни. Цінували їх дуже, тому що саме завдяки ним пращури закликали весну й відчували оновлення сил».
Утім не тільки кулінарними символами учні закликали весну. Малеча ще й співала веснянок і танцювала.
Марія, учениця 5-го класу: «Щоби була радість, гарний настрій перед весною».
Юрій, учень 7-го класу: «Оскільки весна – це початок нового року, відродження кожного деревця, кожної травинки, то ми повинні святкувати початок нового року, початок життя, нових досягнень».
Для наших же пращурів-слов’ян прихід теплої пори року був одним із найголовніших свят. Бо у хліборобів рік починався саме навесні. Березневе літочислення на наших теренах збереглося аж до XV-го століття.
Лідія Михайлівна, вчитель, організатор свята: «Це традиції, які започаткували ще наші діди-прадіди. Тому ми намагаємося продовжувати їх».
Аби попрощатися із холодом, учні зробили опудало зими, одягли його в людський одяг і співали над ним пісень. Утім, як годиться, не спалювали – техніка пожежної безпеки не дозволяє.
Ірина, учениця 9-го класу: «Це одне з найпоширеніших свят у нашій школі. Ми кожного року зустрічаємо весну. Це дуже велика забава для дітей. Я вважаю, це потрібно робити в кожній школі».
