Грабарством по бездоріжжю. Історія побудови відомих черкаських автошляхів сягає середини 19-го століття. Саме тоді в обласному центрі активно розвивалося грабарство. Тут жила ціла плеяда землекопів, які професійно будували дороги, залізниці та греблі. Історії черкаських грабарів у сюжеті Олени Берестенко із циклу «Таємниці рідного міста».
Мало хто знає, що така злободенна для Черкас тема, як дороги, має свої історичні корені. Колись їх будівництво було національним, суто українським бізнесом. У 19 столітті активно його розвивали й у Черкасах. Грабарі тут жили цілими кварталами. Це були люди, які отримували чималий дохід від земельних робіт.
Сергій Ганницький, краєзнавець: «Грабарка – це невеликий віз, яким перевозили землю».
Та не лише перевезенням землі та будівництвом автошляхів. А й розбудовою залізниць. Діяльність грабарів нагадує також роботу сучасних кадрових агенцій. Адже, розбагатівши, вони ставали посередниками, що влаштовували людей на роботу.
Сергій Ганницький, краєзнавець: «У Черкасах був десяток контор, які наймали працівників на будівництво залізниці. І черкаських грабарів знали далеко за межами Черкащини. І на Кавказі, на Сибірі, в Мурманську».
Нині про черкаських грабарів нагадують хіба що старовинні будівлі, що стали окрасою міста. Чи не найвідоміший у Черкасах – будинок грабаря Щербини. Це – сучасний Палац одружень. Були й інші: будинок Майбороди, Чорного, Гаркавенка. Останній, до речі, зробив успішну політичну кар’єру.
Сергій Ганницький, краєзнавець: «Із 1901 року він був міським головою Черкас. А з 1908 року – став депутатом Державної Думи Росії. Тобто людина вже мала певний вплив у суспільстві».
Грабарі, окрім будівельно-земляних робіт, освоювали різні сфери економіки та суспільно-політичного життя. У своїй же професії були асами. Чистили місця під дорогу від чагарників і лісу, знижували рівень ґрунтових вод. Будували греблі, дамби, канали і, звісно ж, ґрунтові шляхи. Відомий багатьом автошлях Черкаси-Чигирин – теж їхніх рук справа.