Знешкодити міну, врятувати життя та збудувати будинок. Черкаські діти гралися у дорослих. В організованому "Містечку професій" без страху вправлялися з водонапірними шлангами, гранатами та цементом. Так заробляли собі гроші.
Аби отримати паспорт у цьому містечку, достатньо знати своє ім’я та прізвище. Через великий наплив бажаючих, Андрій в реєстраційному пункті як і в реальності, відстояв чималу чергу. Що за документ – сумнівається, але навіщо потрібний, знає добре.
Потому дітвора прямує до роботодавців. Їх тут з кілька десятків. "Справжні чоловіки", примітно, зупиняються біля будівничих. З ними замішують суміш, беруть до рук кельму та вправно зводять стіну.
Хто такий будівельник, Давид відповідає відразу
Давид, житель м. Черкаси: "Он строит дом".
Одна з найпопулярніших робіт – криміналістика. Тут у дітей беруть відбитки пальців та знайомлять з бойовим спорядженням.
До смаку вона припадає і дорослим.
В майбутньому черкаські діти хочуть рятувати життя. Принаймні на станції оперативників малеча щиро радіє. Тут витягують поранених та розрізають трубу. Для цієї небезпечної роботи їх за технікою безпеки спершу зодягають. Лише потому підпускають до обладнання.
Найменших "заробітчан" поміщають у водяний катер. Там вони кермують та фотографуються. А на пожежній станції діти, як і годиться, керують водою. Щоправда, "гасять" баскетбольний м’яч. Допомагає інструктор. Маленький Артем не обходиться без батьківської підтримки.
Андрій, житель м. Черкаси: "Продавецем консультантом, банкіром у нас був, пожежником був, був у лабораторії, визначали чи заражене повіртя, чи ні. Да, Тьома?"
Матвій, житель м. Черкаси: "Було класно. Можна, коли я виросту, приїжати до бабушки у село і город поливать, наприклад."
Себе діти випробовують і на станції першої медичної допомоги, і в імпровізованому магазині.
Яна Федоровська, кореспондент: "За кожну роботу, як і в реальному житті, діти отримують винагороду. Тут це ось такі умовні гроші. Потім їх вони зможуть обміняти в спеціалізованій крамниці. У паспорт кожному учаснику записують досвід роботи та зарплатню".
Таку процедуру, кажуть організатори, обирали не випадково. Проект має спеціальну місію. Тому й професії підбирали, відповідно, соціальні.
Наталія Шувар, керівник проекту "Місто професій": "Вчаться цінувати гроші, цінувати працю своїх батьків. Тут їм треба дуже добре потрудитися, щоб купить навіть саме банальне. Тому що мнімальна ціна це 200 євриків, це 4 роботи. В нас найстарший вік був чоловік 50 років. Прийшов, і він працював. Таке задоволення отримав".
Отримані євро діти витрачають самостійно. По закінченню робочого дня купують солодощі та канцелярію. Після Черкас "Місто професій" направиться до Кіровограду.
