Міський ребрендинг. За кільканадцять років Черкаси мають позбутися статусу міста хіміків. А натомість стати містом комфорту. Таке майбутнє «накреслили» обласному центру в новому генплані. Його, нагадаю, депутати міськради затвердили напередодні Нового року. Фахівці по-різному оцінюють ухвалену стратегію та перспективи її втілення в життя. Одні щиро захоплюються. Інші – безжально критикують. Вікторія Курченко проаналізувала попередні головні містобудівні документи. А відтак може розказати, наскільки успішно їх, зрештою, реалізували.
Просторі вулиці, солом’яні будиночки й буяння зелені довкола. Такими були Черкаси зразка 18-го століття. У 1797 році вони стали повітовим містом Київської губернії. І вже за півтора десятка років отримали перший, як називати на сучасний лад, генеральний план. Серед краєзнавців досі немає єдиної думки: кому ж місто має насамперед завдячувати своїми паралельними й перпендикулярними вулицями. Поруч із архітектором Вільямом Гесте називають ще одного претендента – Кліма Кириченка. Мовляв, він усе розпланував, а Гесте лишень утілив.
Сергій Ганницький, завідувач відділу історії краю IV – поч. ХХ ст. Черкаського краєзнавчого музею: «У нас сьогодні кожен будує, як бажає. На той час це було регламентовано. Фасад, навіть господарські приміщення, навіть паркан із хвірткою – це все регламентувалося. Узагалі, зміну генерального плану в той час можна було здійснити лише зі згоди головного архітектора… городничого».
І як, не дай Боже, хтось із містян надумував будуватися, як йому заманеться, таких привселюдно шмагали різками.
Архітектурно-будівельну історію Черкас як обласного центру вже творили за іншим генпланом. Його ухвалили в 1956 році. Тоді долю обласного центру здебільшого вершили в Москві. Усе ж черкаським владцям іноді вдавалося бракувати невдалі ідеї. Так бульвар Шевченка не став міжквартальним проїздом. Замість бібліотеки Шевченка не збудували обласний універмаг. А драмтеатр не опинився у сквері Богдана Хмельницького.
У 86-ий Черкаси увійшли вже повноправним містом-хіміків. Де на першому місці – промисловість. На другому – забезпечення житлом трударів. Тоді ж затвердили і новий генплан.
Якими Черкасам бути вже у 21-му столітті, вирішували довгих три роки. Стільки «Діпромісто» розробляло новий генплан. «Креслене майбутнє» коштувало обласному центру понад два з половиною мільйони гривень. За новою стратегією, у найближчі «надцять» років, бо цього разу генплан безстроковий, місто хіміків має стати містом комфорту. Найперше владці планують дати раду прибережній смузі. Щоб вона справді стала місцем відпочинку для ВСІХ містян. Серед інших планів проектантів – намити острів біля Черкас і збудувати другий міст. До речі, ці мрії владців перекочували в новий генплан ще з попереднього. А от залізниці дісталося вперше. Їй у Черкасах майбутнього немає місця, каже головний архітектор.
Микола Упир, головний архітектор м. Черкаси: «Та територія, яка задіяна під залізницею, повинна бути вивільнена та передана під розміщення автомобільної магістралі. Вона розвантажить центральну частину та скоротить шлях пересування із двох околиць м. Черкаси. Тобто це була б наша «палочка-виручалочка» у транспортній системі».
Виселення залізниці – то згуба для Черкас. Так вважає архітектор Федір Гонца. Фахівець каже: новий містобудівний документ зроблений аж ніяк не з думкою про звичайних містян. Швидше – на догоду бізнесу.
Федір Гонца, архітектор: «У великих містах (у Києві, Москві, Петербурзі) всі вокзали в центрі. Автовокзал свого часу винесли за Черкаси. Фактично він зараз мертвий. Тому що він розташований поза транзитними вузлами, які існують у місті».
У Черкасах майбутнього має поменшати промислових зон. Бо потреби, як такої, більше немає. Підприємства-гіганти або вже стоять, або це не за горами. А щоб містянам усе-таки було, де працювати, південний схід Черкас владці хочуть віддати під логістичні центри.
Не надто вірить у виконання всього запланованого журналіст-краєзнавець Борис Юхно. Каже: як показує практика, забудовчі плани попередників часто зазнавали фіаско. Серед нереалізованого: підземні переходи в Черкасах, парк «Сосновий бір» і багато чого іншого.
Борис Юхно, журналіст-краєзнавець: «У нас не з’явилася велика кількість архітектурних пам’яток, які були заплановані зонінгом другого генплану. Зокрема, в Долині троянд планували зробити постійну велику виставку гранітів».
Микола Упир, головний архітектор м. Черкаси: «На сьогодні ні в бюджеті міста, ні в держави, ні спонсорських коштів для реалізації в цьому обсязі, що тут є, немає. З неба вони не впадуть. Але це не означає, що містобудівельники не повинні думати про майбутнє. Це – сценарій для нашого подальшого життя – генплан».
Як грошовитого «продюсера» для цього «сценарію» так і не знайдуть, то генплан стане найдорожчим шматком паперу в історії Черкас.
