Життя на рейках. Будинок-свідок історії черкаської залізниці доживає віку. Успоруді, де більше ста років мешкали династії залізничників, порепані стіни, потріскані балкони та цвіль. Черкасці, які проживають там і досі, розповідають про аварійний стан будівлі. Та нарікають на відсутність нормальної каналізації. Споруда з унікальною архітектурою розпадається на очах. Подробиці – в черговому сюжеті з циклу «Таємниці рідного міста».
Історія прокладання в Черкасах залізниці та відкриття власної колії нараховує вже 135 років. Будівництво залізниці супроводжувалось розвитком відповідної інфраструктури й економіки. Зокрема, на станції зводили пасажирський вокзал, господарські приміщення та службове житло для залізничників. Одне з таких доживає віку в тихому центрі Черкас.
Світлана Семіткіна, мешканка будинку: «Тріщини в нас є вертикальні, через усю стіну, з того боку можна побачити. Каналізація в нас в аварійному стані. Люди своїми силами намагаються щось зробити».
Намагаються, та не виходить. Адже для капітального ремонту потрібні кругленькі суми.
Світлана Семіткіна, мешканка будинку: «Цей будинок старий, зведений ще до революції. Його споруджували як службово-технічне приміщення від залізниці. Раніше тут були кондукторські бригади, що відпочивали між змінами. Тут і соляний склад був».
Олена – представник династії черкаських залізничників. Житло отримала у спадок від батьків.
Олена Панченко, мешканка будинку: «Мама и папа всю жизнь проработали на железной дороге».
Аварійний всередині, але красивий ззовні. Такий дім перехожі часто називають замком або музеєм, розповідають місцеві.
Світлана Семіткіна, мешканка будинку: «Будинок незнайомим людям здається таким величезним. Кажуть: ви в такому замку живете».
Замком таку споруду справді можна називати, якщо зважати на її архітектуру та історію, каже краєзнавець Сергій Шамара. Адже це – осердя черкаської історії транспорту. Станція є своєрідним депо, від якого розходяться і транспортні артерії, і житлові масиви. Втім так було не завжди.
Сергій Шамара, історик: «Коли в Черкасах з’явилася залізниця, то освоєні квартали, починаючи від Дніпра, закінчувалися вулицею Ільїна, колишньою Надпільною. Тобто станція, що була поза межами міста, не дошкуляла містянам. Але вже пізніше, буквально 100 років тому, почали сюди переміщувати житлові квартали та інші принади цивілізації».
Про принади цивілізації тепер тільки мріють мешканці унікального будинку по Леніна. Єдине, чим можуть похвалитися місцеві, – історичним статусом споруди. Та й на нього не зважають комунальники, скаржаться мешканці.
