Протестна хвиля накрила Черкаси. Сьогодні Будинок рад пікетували відразу із двох боків. Із Хрещатика його обступили регіонали зі своїми прихильниками. З боку Шевченка біля Тулубової резиденції мітингували студенти. Обидва протестні табори з кардинально протилежними гаслами. Провладний – підтримує Президента та його дії. Студентський – вимагає негайного покарання катів їхніх однолітків. Нагадаю, в суботу зранку беркутівці силою розігнали мирний протест на столичному Майдані Незалежності. Близько сорока мітингувальникам знадобилася допомога лікарів. Вікторія Курченко розповість більше.
Середмістя – не проїзне. До Будинку рад звідусіль лине люд. Позаду нього мітингують регіонали. Без партійних прапорів, зате з наметами, сценою та потужним звуком.
Мітингувальниця: «А що вам так треба знать, що мене привело? Я прийшла відстоювати свого Президента, який всі сили прикладе, щоб Україна була щасливою, мирною і щоб люди жили заможно».
Мітингувальник: «Без коментарів».
Марина, мітингувальниця: «По-перше, мене привів оцей бунт, який влаштували… непокору міліції в Києві. На міліцію, той «Беркут», почали учасники Майдану кидать банки з горохом, банки з кукурудзою, які їм кияни поприносили. Тобто я вважаю, що вони самі спровокували цю бійку».
Лідер міських регіоналів іншої думки, ніж його прибічники. Йому покалічених у столиці мітингувальників шкода. Ігор Мельников не хоче, щоби правоохоронці так гамселили його дітей. Вимагає покарати винних. Однак додає: жоден із черкаських регіоналів не полишив партійні лави після чорної суботи. Навпаки – прибувають нові члени.
Ігор Мельников, голова фракції «Партії регіонів» у Черкаській міській раді: «Да, нашей партии тяжело. Сегодня не все так складно в стране. Есть критика обоснованная. Но выполнять-то надо. Сегодня призывают: давайте уберем того, другого… Давайте всех уберем…».
Водночас у натовпі мітингувальників триває перепис. Для чого – жінка зі списком не каже.
Мітингувальниця (зі списком): «До свидания! Я не буду вам отвечать. Пишу я, не пишу. Это совершенно не ваше дело!».
Зі сцени промовці закликають підтримувати Президентів курс. Революціонерів, навпаки, карати. Довкола аплодисменти й підтанцьовування.
З іншого боку Будинку рад – геть невесело. Із півтисячі студентів тут уболівають за своїх однолітків, по-звірячому побитих на столичному Майдані.
Владислав, організатор: «Я просто вчора їздив до Києва. Я був у центрі всіх подій. Бачив, як беркутівці б’ють просто так людей, як тварин, вже забивають їх. По дорозі в Черкаси, їдучи в автобусі, я зрозумів, що треба людей збирати на страйк, щоби показати, що ми є, що ми просто так це не залишимо!».
Олександр, мітингувальник: «Ми живемо в дуже великій ямі. Треба збиратися. Разом можна вибратися, якщо ми всі об’єднаємося. Вийдуть студенти протестувати за нашу свободу».
Вони зібралися за ніч у соціальних мережах. Дехто ховає своє обличчя. Пояснюють: усі тут із місцевих вишів, де ректори – регіонали.
Мітингувальник: «Ми боїмося переслідувань із боку силових структур, із боку влади, із боку адміністрації університету».
Штурмувати Тулубову резиденцію студенти не збираються. Та на підходах до неї вже вишикувалися правоохоронці. Двері заблоковані палицею.
Кореспондент: «А чого ви не пускаєте?».
Охоронець: «Зараз, зараз. Почекайте. Списки подивимося».
Кореспондент: «Тут списочний режим? Чи що?».
Студентський табір йде подивитися на регіоналівський – на інших бік будівлі. Тут їх уже зустрічає кордон правоохоронців.
Студенти: «Банду геть! Банду геть!».
Депутат міськради Микола Булатецький закликає протестувальників іти напролом. Ті ж обирають інший прохід. Правоохоронці блокують і його.
Студенти: «Ганьба! Ганьба!!!».
Студенти на таран не йдуть. Тим часом на сцені – колотнеча. Опозиціонери хочуть до мікрофона. Регіонали не дають, бо він їхній. Студенти йдуть собі далі мітингувати в місто. Погода раптом псується – і регіоналівська підтримка теж поволі розходиться.
