Страховка – одна з обов’язкових умов придбання дороговартісних товарів у кредит. Як правило, позичальник страхується у страховій компанії, яка співпрацює з банком. Натомість закон передбачає вільний вибір страховика клієнтом. Якщо вартість страхового полісу або якість послуг компанії споживача не задовольняє, вибір у нього невеликий: покірливо прийняти пропозицію або відстоювати, а точніше – виборювати право на вибір, втрачаючи час та псуючи собі нерви. Героїня наступного сюжету пішла останнім шляхом. Що з того вийшло – дивіться у спецрепортажі далі.
Термін «страхування» має латинське походження. В перекладі означає «безтурботний». Слов’яни його пов’язують зі словом «страх». Останнє тлумачення відбиває нинішні тенденції у цій сфері. Валерія три роки тому скористалася кредитом для придбання автівки. Перші три роки дівчина страхувалася за рекомендацією банка. Спочатку в «Оранті», потім в «Омезі», «Брокбізнесі». Цього року пропозиція знову змінилася.
Валерія, страхувальниця: «Спочатку була «Омега» і «АХА», буквально за два тижні вже лише «Княжа».
Дізнавшись про вартість послуг у цих компаніях, Валерія вирішила залишитися з попередньою. Там страховка дешевша на понад дві тисячі гривень, ніж у конкурентів. Крім того, два страхові вимпадки засвідчили надійність установи.
Валерія, страхувальниця: «Я захотіла страхуватися, де мені вигідно і в перевіреній компанії, але банк не дозволив, бо ця СК у нього не
акредитована. Причому гроші, які «Брокбізнес» прислав по страховому випадку, банк самовільно хоче внести як сплату за страховку в тій СК, в якій вважає за необхідне».
Поняття «акредитована» означає перевірена банком на надійність, адже кредитор повинен мати гарантію повернення своїх коштів.
Вікторія, колишній страховий агент: «Між банком і СК складається Генеральна угода, згідно з якою банк пропонує клієнтам скористатися послугами цієї СК».
Утім, поширений варіант – це фінансова зацікавленість структур одна в одній.
Володимир Волоха, директор регіональної страхової компанії: «Є просто кептивні, їхні, місцеві, кишенькові компанії, що які утискають права наших громадян».
Так вже місяць героїня сюжету їздить без страховки. В очікуванні нового року дівчина живе у страху, що в разі «непослуху» банк таки застосує до неї штрафні санкції.
Пояснень щодо ситуації, яка склалася, ні своїй клієнтці, ні журналістам банк не надав. Останні спроби прояснити подальший хід подій Валерії сьогодні вже вкотре не вдалося. Єдиний аргумент банку – пункт кредитного договору, в якому зазначається необхідність страхування та узгодження компанії з банком, утім жодної конкретики на папері не прописано.
Заручник такої ж ситуації і власник цієї автівки. Якістю послуг у рекомендованій вже іншим банком страховій компанії він незадоволений, утім договір про співпрацю на сім років ним уже підписаний.
Петро, страхувальник: «Протягом півроку чекав виплати, доки не підкупив працівника СК і отримав із восьми тисяч чотири двісті».
На відвертий конфлікт із компанією чоловік не наважується. Здоров’я шкода, та й побоюється. І сплачує тим часом страхові внески.
Петро, страхувальник: «Мені банк навіть кредит надав, щоб я оплатив страховку, я зобов’язаний хоч так, хоч так страхувати автомобіль силовим методом».
Такий стан речей турбує не лише страхувальників, а й учасників ринку страхування.
Володимир Волоха, директор регіональної страхової компанії: «Потрібно, щоб СК могли у Держфінпослуг отримувати ліцензії. Таким чином, вони будуть акредитовані в усіх банках».
Доки «всезагальної» акредитації не прийнято, єдиний шанс на встановлення справедливості – наполегливість. Той, хто став на стежку протистояння, може послуговуватися такими законодавчими положеннями:
Стаття 55-та Закону України «Про банки і банківську діяльність»: банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов’язаної особи банку як обов’язкову умову надання банківських послуг.
Стаття 6 Закону України «Про страхування»: добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов’язковою передумовою при реалізації інших правовідносин.
Стаття 9-та Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»: надання послуг за умови купівлі-продажу інших товарів, надання послуг із примусовим асортиментом, не потрібних споживачу, визнаються діями недобросовісної конкуренції.
