Паралімпійська гордість. Дві золоті медалі привіз черкащанин Юрій Царук із Параолімпійських ігор. Легкоатлет став першим у бігу на 100 та 200 метрів. Також легкоатлету вдалося встановити світовий рекорд на дистанції 200 метрів. Родом Юрій Царук із Черкас, займався у спортивному комплексі «Манеж». Нині навчається у Дніпропетровському університеті спорту, на 5 курсі. Про що сьогодні мріє дворазовий параолімпійський чемпіон, дивіться в наступному сюжеті.
Свій дебют на Паралімпійських іграх Юрій Царук пригадує з особливим хвилюванням. Адже готувався до них все своє життя. Говорить: найважче було повірити у свою перемогу.
Юрій Царук, паралімпійський чемпіон: «Коли ти вперше потрапляєш на змагання такого рівня, то просто перехоплює подих, і ти до кінця не віриш, що ти туди приїхав. Коли перетинаєш фінішну пряму, то ти нічого не думаєш. Там висить таке табло велике. Якщо покажуть на ньому, що ти виграв, то тоді так. Просто розумієте, що це настільки великий стрес, що я не пам’ятаю, як я біг».
Аби підкорити Паралімпіаду, спортсмен займався понад десять років. Утілити мрію в життя йому вдалося двічі. Юрій став золотим призером Паралімпійських ігор аж на двох дистанціях. Також спортсменові вдалося встановити світовий рекорд на дистанції 200 метрів. Проте Юрій запевняє: кожна медаль має два боки.
Юрій Царук, паралімпійський чемпіон: «Олімпійські медалі – дають дуже великий тягар на плечі. Тому що, якщо я в Англію їхав «темною конячкою», то мене ніхто із суперників не розглядав як сильного супротивника. То, я думаю, що на наступних змаганнях дуже багато уваги буде прикуто до мене. Розумієте, ці медалі не тільки мої, у медаль вклало дуже багато людей своїх сил і нервів».
Сьогодні Юрій Царук зізнається: найбільше сумував за українською кухнею.
Юрій Царук, паралімпійський чемпіон: «Удома краще. Я ніколи не думав, що я буду так сильно сумувати за Україною, за українським борщем. Першим ділом, коли я приїхав, попросив рідних приготувати мені борщ».
Нині ж мрія дворазового паралімпійського чемпіона – відпочинок. Адже нагороди коштували хлопцеві майже року неперервних щоденних тренувань і постійних роз’їздів. Сьогодні ж Юрій намагається відіспатися та планує поїхати із родиною в Карпати.
