Вибори мерав Черкасах традиційно проходять із такими «приколами», що веселіше не буває. Тут навіть свою схему, як стати мером, виплекали. І спрацювала вона, щонайменше, двічі. Все просто. Умовно її можна порівняти з чорно-білим східним символом «інь-янь», таким собі філософським поясненням дуалістичності світу. Бо схема передбачає два етапи: «білий» – нудний, і «чорний» – веселий. Тут, як ів шахах, починають білі. Перший етап виборчого процесу іде «по-білому», як всюди: зустрічі із виборцями, листівки, рекламні статтів газетах, ролики на ТБ чи на радіо. Тобто нудьга смертельна. Але наприкінці виборів за першим, нудним, одразу починається другий етап, веселий, як жарт дурдомівця. У хід може йти що завгодно: застосування тих чи інших «брудних» технологій, маніпуляції з бюлетенями тощо. Фінал, зазвичай, один. Кандидат, який вважає себе переможцем виборів, тупо захоплює кабінет мерата починає «рулить». Міськими головами Черкас у такий спосіб стали Володимир Олійник та Анатолій Волошин. Особливо прославився останній. Навіть по CNN показали, як Волошину у вікно мерського кабінету, що на другому поверсі будівлі Черкаської міськради, поліетиленовий пакет із харчами на мотузочці подавали. Однак, до честі Анатолія Волошина, він і сам не схвалював того, що мусив піти цим шляхом (а інакшого способу викурити Олійника з крісла голови міста просто не існувало), і навіть спробував зламати схему. Бо він чи не єдиний мер у новітній історії черкаського самоврядування, який добровільно передав ключі від свого кабінету тодішньому переможцю виборчих перегонів Сергію Одаричу.
Тепер у запеклі бої за крісло градоначальника Черкас ось-осьдоєднаються кілька кандидатів. Серед них чинний мер Сергій Одарич, захисник підприємців Петро Чернявський, комуніст Віктор Білоусов, підприємець Валерій Пащенко, тележурналіст Володимир Мамалига, голова Черкаської райдержадміністрації Євген Влізло, підприємець Олександр Соколовський.
Поки не можна говорити, хто з них виявиться більш симпатичним для виборців Черкас. Але вже зрозуміло, що нинішні вибори почались одразу з «чорного» етапу (мабуть, далось взнаки те, що час ведення кампанії законодавець урізав до “не можу”). Найсвіжішу подію цілком можна вважати початком війни прізвищ. Конкуренти чинного мера знайшли і послали на вибори міського голови ще одного Сергія Одарича. Міну, на якій «підриватимуться» виборці, вже закладено. І, вочевидь, вона далеко не остання.
