Коли треба виїхати з міста я, як «правильна» громадянка, їду маршруткою з автостанції попри те, що доводиться переплачувати 50 копійок за обслуговування. Востаннє їхала рано-вранці у поминальну неділю і хочу поділитися досвідом: за що автостанція «здерла» з мене півгривні.
Заходжу до приміщення автостанції і бачу кілометрові черги у дві працюючі із чотирьох існуючих кас. Обираю меншу, стою хвилин десять і чую, що посадка на мій маршрут завершується. Випроситися у бабусь із яскравими штучними квітами в руках взяти квиток без черги не вдалося – виявляється, вони теж хочуть на ту ж маршрутку. Підходжу до маршрутки, прошуся у контролера розрахуватись із водієм. Я така не одна, а тому чую:
– Куди ви всі претеся в канце та канцов? Я вам рускім язиком сказала, ідіть в касу, купляйте білєти, слєдуща маршрутка буде через десять мінут, не умрете, єслі підождитє. У нас тут такий порядок. Нє устраює? Ходіть пішком!
«Ікарус» із п’ятьма пасажирами їде. Повертаюсь в чергу із рештою ображених охочих виїхати. Сварка однієї з нас із персоналом принесла свої плоди: відкрилася іще одна каса. Вистоявши чергу і придбавши омріяні квитки, зрозуміли, що наступна маршрутка не через десять, а через 20 хвилин. Одна з моїх колег по нещастю вирішила збігати «по нужді», і там із неї здерли 1,50 грн. за вбиральню без зручностей, хоча при цьому автостанція обіцяє при пред’явленні квитка бонус – безкоштовне користування туалетом.
Із запізненням на вісім хвилин виїжджаємо-таки з автостанції. У двадцяти метрах від неї автобус зупиняється, щоб підібрати пасажирів: вони вже не платять 50 копійок за обслуговування автостанції, не стоять у черзі і не слухають хамовитих контролерок, які не побажали представитись, щоб ми могли залишити їм повідомлення у книзі скарг. Ще через кілька хвилин і після кількох зупинок маршрутка забивається вщент, що нічим дихати і страшно їхати. Запитуємо у водія, коли прибудемо. Відповідає, що через годину. Цікавимося, чому в квитку, купленому автостанції, прибуття вказане на двадцять хвилин раніше. Мовчить.
…Не вважаючи себе дурною, я відчула себе повним «лохом» тільки тому, що вчиняю, як «правильна» громадянка. Зате, як людина із вищою освітою, я знаю, за що я заплатила 50 копійок:
1) 10 копійок – за те, що автостанція не передбачила напливу людей у поминальні дні і не відчинила кас;
2) 10 – за те, що мене не впустили до порожньої маршрутки тільки тому, що я не встигла купити квиток, бо (дивитися пункт перший),
3) 10 – за те, що зі мною по-хамски розмовляла контролерка і обманула із часом відправлення,
4) 10 копійок – за безкоштовний туалет, за вхід в який однак доводиться платити,
5) ще 10 – за те, що маршрутка відправилася пізніше, ніж за графіком, бо працівниця автостанції довго виписувала відомість.
От вам і культура обслуговування. Хотіла ще написати про те, як мене змусив водій встати зі свого місця, щоб посадити своїх друзів, які підсіли на наступних зупинках у Черкасах, але зрозуміла, що лох – то діагноз і на моєму місці вже б ніхто і ніколи не користувався послугами автостанцій. То нащо вони нам?
