Вчора пощастило побувати на допрем’єрному показі вистави Черкаської театральної лабораторії "The Білохалатність". Пощастило, тому що такого я ще точно ніколи не бачила. Дивні атмосферні декорації, картонний робот, танцюючий манекен, рокові пісні про злободенне і … трохи матюків.
Чомусь, саме експресивне "п****ц" посеред вистави привернуло найбільше глядацької уваги. На післяпрем’єрному обговоренні з цього приводу навіть мало не розгорнулась справжня культурна війна. Глядачі збунтувались: мовляв, які ще гострі словечка у театрі? Ми ж окультурюватись сюди прийшли!..
Так от, як на мене, культурність зовсім не в униканні нецензурщини в мові. Культурність в тому, аби прийти на театральну виставу вчасно, ба навіть завчасно. Культурність в тому, аби вимкнути звук на телефоні перед початком вистави. Культурність в тому, аби не переплутати кінець вистави з драматичною паузою і не почати плескати раніше потрібного часу.
Тому не приходьте в театр, аби окультуритись. Приходьте вже культурними. І буде всім щастя.
