Правий сектор. Зацікавлення.
(Напевно, без цієї сторінки в моїй історії Майдану, теперішнє моє політичне уподобання не буде повністю зрозумілим).
Приїхавши в Київ в останні числа листопада 2013 року, ми домовились із друзями зустрітись на Майдані. Визначили місце зручне – о, давайте біля фонтану, тут якраз висить транспарант "Правий сектор". Так під тим "Правим сектором" простояли три дні до ночі тридцятого… Познайомились із хлопцями, більшість була в балаклавах, говорили про те, що це вже не буде так весело, як у 2004 році, хоча я розуміла, що більшості з них у 2004 було ще дуже мало років. "Тепер ми вийшли ламати систему!" Ого! Говорили за Україну, історію, мову, соціальні процеси. Хлопці мені дуже сподобались. На відміну від тих, кого я знала від "Свободи", хлопці були виважені, не висловлювали ніяких ксенофобських речей. Одним словом, дуже мені сподобались. Я чомусь розуміла, що не треба із ними фотографуватись і запитувати імен.
Вже в 3.30, коли ми збирались їхати з Майдану, я підійшла до них попрощатись "тіпа до завтра", вони всі були зосереджені, бо ж той день і та ніч взагалі були дуже тривожними. Я відмітила акуратно складені банки із консервами, вони сказали, що як беркутня прийде в гості, то буде чим пригощати. На ранок їх звинуватять, що вони ту беркутню цими консервами спровокували. Хоча мій друг, що тоді залишився там, сказав, що лише завдяки тим консервам, що хлопці почали кидати в беркутню, решта людей мали час відступити та навіть порозбігатись. Наступного дня я хлопців зустріла на Михайлівський. Без балаклав, в очах стояли сльози: ми тепер провокатори, після всього, що сталось вночі, нас називають провокаторами…
За цими хлопчиками я слідкувала протягом всієї зими. (Зауважу одразу, що ніяким чином не стверджую, що більше нікого на Майдані крім ПС не було, просто так сталось, що мені цікаво було за ними спостерігати. Бо знаю, що з’являться певні звинувачення…)
Ми із подругами саме їм кожного тижня купували шкарпетки. Ми носили їм смаколики. Ми сиділи біля них під сходами до Жовтневого і спостерігали за тренуваннями. Розмовляли. І завжди у мене було від спілкування із ним дуже позитивне враження.
За тиждень до 19 січня було ясно, що силові акції все ж таки відбудуться, в багатьох увага була прикута саме до ПС, на їхніх сторінках в соцмережах розміщувались інструкції про коктейлі, правила поведінки, амуніцію та т.і. Ясно, що на Грушевського було багато різних людей, але так сталось, що славу в основному приписують ПС. Напевно тому, що саме Ярош взяв на себе відповідальність за ті події, бо як ми знаємо, Яценюк всіх закликав боронити барикади, Тягнибок – співати святкових пісень, а Кличко їздив у Межигір’я…
Під час подій на Грушевського я збирала передачі на Майдан, і більшість людей, що приносили речі, харчі, медикаменти, просили все це передавати саме Правому сектору.
Вже після Груші я потрапила на той знаменитий 5 поверх Профспілок. Юнацький табір! Як вони раділи черкаським вареникам!
Поки дівчатка розбирали торби із передачами, пригощали хлопців, я походила поміж їхніх "ліжок" — вздовж всіх коридорів на підлозі були спальні місця. Майже на кожні подушці лежала книжка. Якийсь хлопчик вивчав вищу математику, запитував, чи може хтось допомогти із інтегралами. Хлопці грали в шахи. Здебільшого вони були добряче побиті, були і контужені, і реально поранені. Фотографувати було не можна, тож все маю лише в пам’яті, лише є одне фото – із Дмитром Ярошем. Це крутіше, аніж просто мати візитку Яроша! Про щось суттєве поговорити із ним не було часу, але перше враження все одно було яскравим – Дмитро ж так посміхається! Він дуже позитивний, скромний і комунікабельний. І не високого зросту…
То було на початку. На весні я була якраз на Майдані, коли Аваков із своїми приспішниками викидали брутально хлопців з "Дніпра" – ясно, що треба було звідти з’їхати, але ж методи! А як їх принижували менти, які образи лунали в їхню сторону!
Хлопці виїхали в "Десну".
Правий сектор першим пішов добровольцями на фронт. Їхню звитягу, як і решти добровольців, вдало використали під час президентської кампанії для піару Порошенка, який обіцяв, що в армії будуть лише добровольці, який кричав, що добровольці – то наше все! Але вже дуже скоро Правий сектор стане в країні невісткою, яка буде винна в усьому.
