Ще одна "перемога демократії" імені Олександра Радуцького. 28 травня отримали офіційну відповідь департаменту ЖКК, що місто більше не зацікавлене продовжувати угоду по утриманню систем зливової каналізації з ПП Ларіоновою. Вперше за чотири роки в місті не відбувалось цілодобове чергування фахівців. Результат бачимо на вулицях міста. Два рівнозначних дощі: 27 травня випадає 24 мм. опадів, а 29 травня – 25.4. Обидві цифри є не критичними для міста. Але результат отримуємо зовсім різний.
Відтепер цю роботу робитимуть два комунальні підприємства: Водоканал відкачуватиме воду з озера Ріца, а ЧЕЛУАШ – знов займатиметься утримкою лівневки. Тендер не передбачений, так як собівартість Водоканалу по вказаних послугах становить 7 гривень на відкачку + 4,07 грн на очистку дощової води. Договірна ціна ПП Ларіонової становила 3 грн у комплексі. А КП ЧЕЛУАШ займатиметься чисткою лівневок та відкачкою затоплень по місту. Собівартість КП ЧЕЛУАШ вирішили не рахувати взагалі, а використовувати кошти з 2,4 мільйонів, що спрямовані депутатами на утримання каналізації та ямковий ремонт доріг. Як кажуть, витрати по факту. Як у фільмі "Тупой и еще тупее": "Ви не переживайте, врахований кожен цент" 🙂
У 2011 році, виставивши цю роботу на тендер, місто зекономило мільйон гривень: Замість 1 млн 250 тис. грн, що просив за роботу ЧЕЛУАШ, місто заплатило 300 тисяч приватному підряднику. При чому ця ціна була кінцевою, на відміну від пропозиції ЧЕЛУАШу, якому постійно додавались кошти поза тендером через внески до статутного фонду. На купівлю обладнання, паливо-мастильні матеріали або ліквідацію касових розривів.
Про спробу передати ці роботи без тендера на підприємство депутата Халая вже писав і я, і багато журналістів. Тут маємо логічний розвиток історії: розриваючи через громадський резонанс договір з його підприємством замість проведення прозорого тенеру виконання робіт доручається ЧЕЛУАШ, як балансоутримувачу. Це дозволить витратити на ці роботу будь-яку суму, навіть значно перевищуючу розмір безтендерних закупівель.
І витрати міста тут нікого не цікавлять – головне – отримати "свій" грошовий потік. При цьому КП ЧЕЛУАШ може на безтендерній основі на свій вибір залучати будь-яких приватних субпідрядників, і контроль над цими коштами ніколи не буде прозорим для громадськості.
Пан Радуцький славиться своєю "державницькою" позицією по відродженню комунальних підприємств. Але при цьому мовчить про те, що для громади ці витрати є необрунтованими, суттєво завищеними порівняно з проведенням прозорого тендеру. І, як наслідок, місто втрачає мільйони, а заробляють особи, наближені до депутатів більшості та керівництва комунальних підприємств.
Яскравим прикладом є виконання робіт з очищення залитих бетоном витоків зливової каналізації. В минулому році під час будівництва багатоповерхівки на Митниці будівельники вилили кілька міксерів бетону в витік зливової каналізації, заливши сам витік та трубу. На засіданні комісії ЖКК пан Халай пропонував терміново спрямувати 150-200 тисяч гривень на ремонт витоку. А коли я з ним не погодився, вказавши, що реальна ціна цієї роботи становить пару тисяч гривень – тут же був звинувачений у непрофесіоналізмі. Валерій Міняйло висловив думку, що коли цю роботу можна виконати за суму, що не перевищує 5 тисяч гривень, він готовий проплатити її особисто, бо як депутат, отримує багато скарг від жителів.
Роботу зробили за два дні. Ціна за очистку витоку для міста становила 1500 грн. Рахунок був виставлений департаменту ЖКК 30 березня і не сплачений до сих пір. Це було останньою краплиною. Почались гучні заяви про відродження комунальних підприємств, а під цим приводом – спроби виведення максимально можливих коштів бюджету міста в тінь через комунальні підприємства.
І ось перша "перемога демократії пана Радуцького".
Сподіваюсь, що, програвши першу битву, черкащани здобудуть загальну перемогу. Бо чесне і прозоре витрачання бюджетних коштів має бути головним пріоритетом громади.
