Якщо ми із вами почнемо обговорювати і визначати трійку найбільш небезпечних і жахливих наслідки Радянської влади для України, то із великою вірогідністю визначимо, що це були Голодомор та репресії, побудова гідроелектростанцій із водосховищами та Чорнобильська катастрофа. Зараз хочу кілька власних слів сказати за другий чинник – ГЕС. Справа на лише в тому, що залили величезну кількість родючих земель, знищивши багатовікові села та містечка, а в тому, що більшість малих річок, що впадають у Дніпро, вмирають через те, що їхній рівень тепер виявився нижчим рівня Дніпра, перепрошую – водосховищ. І значна кількість електроенергії, що виробляється ГЕС, згодом витрачається саме на насосних станціях, які ці річечки закачують у Дніпро, тобто у водосховища. Величезні дзеркала води, що утворились замість оспіваних порогів протягом всього Дніпра значно змінили кліматичні умови. Екологічна шкода від цих ГЕС, думаю, ще не зовсім усвідомлена нашим суспільством. Адже чим ще можна пояснити те, що при наявності сучасних альтернативних джерел добування електроенергії – і вітряні станції, і сонячні батареї, та при необхідності змінити всю систему енергозбереження в країні, раптом знову виникає питання про будівництво нових ГЕС?
Якщо розговоритися із місцевими жителями на вулицях сіл Пшеничників чи Бобриці (це північніше Канева), і запитати про ГАЕС, то виявиться, що її будівництва чекають майже усі. Авжеж – і дороги поремонтують, і школу, і водогін, та й робота буде. Їх можна зрозуміти – дороги тут справді жахливі (до, речі так і лишилися ще від радянського будівництва ГАЕС), робота переважно лишилася на полях агрофірми "Урожай", що вирощує корми для всюдисущої "Нашої Ряби". Школу у Пшеничниках кілька років як закрили, і дітей возять автобусом до Бобриці. Та і молоді тут майже не лишилося – а що на цій землі робити? В Іванькові, Трощині, Пшеничниках на кожне живе обійстя – два покинутих. Тому люди і вірять – як прийде ГАЕС, то настане благодать. Вірити в це допомагає і районна влада, що згадує про щедроти від Укргідроенерго чимраз частіше, особливо напередодні виборів. Вже не один рік називають у цьому контексті цифру у 302 млн грн, які мають спрямувати на розвиток регіону будівельники ГАЕС.
Не хочеться простих людей розчаровувати, але доведеться. Ось цитата: "Кошти на будівництво соціальних об'єктів на суму 302.1 млн грн або 28,7 млн євро слід розглядати як окрему категорію витрат. Вартість будівництва соціальних об'єктів не входить до кошторису будівництва Канівської ГАЕС". Як не дивно, ця фраза узята з документу, складеного самим ПАТ "Укргідроенерго" – замовником будівництва (див. фото). Це інвестиційний меморандум, який ще 2013 року було надіслано до Європейського інвестиційного банку. Тодішній міністр енергетики Ставицький підписав договір з Європейським інвестиційним банком на відкриття кредитної лінії в розмірі 750 млн євро на будівництво КГАЕС. І тоді ж на Канівщині поновилася активна рекламна кампанія на користь акумулюючої станції, а головною заманухою стали оті 302 мільйони, які енергетики зібралися подарувати району. Виявилося, що від самого початку це був, як тепер ввічливо кажуть, фейк: ці гроші не заплановані ні в бюджеті, ані закладені у інвестиційну програму. І отут виникає неприємне відчуття, що цей фейк коштує не 302 мільйони, а трохи більше.
Будівництво трьох ГАЕС (Дністровської, Ташлицьої та Канівської) було затверджене ще 27-м з’їздом КПРС разом з перекиданням сибірських рік на південь та будівництвом Чигиринської АЕС. На щастя, останній проект назавжди пішов у небуття. Між іншим, сама необхідність будівництва ГАЕС як регулюючих потужностей для енергосистеми УРСР обумовлювалась запланованим розвитком атомної енергетики — близько двох десятків енергоблоків. Нині цього плану нема і не буде – вже очевидно, що це була задумана радянською партноменклатурою національна катастрофа для української землі.. А от ідея будівництва Канівської ГАЕС досі є чинною. Створення двох перших ГАЕС не завершено й до сьогодні та супроводжується низкою корупційних та екологічних скандалів. Про їхню ефективність нема і мови. Те саме очікує нас як перспектива будівництва КГАЕС. "Проект будівництва КГАЕС є безглуздим, бо він небезпечний та збитковий" – такий висновок має науково-експертне дослідження Національного екологічного центру України. Плановане відновлення будівництва ГАЕС (свого часу було розпочате наприкінці 80-х, але зупинене на першому етапі у 1992р) є економічно недоцільним і може стати масштабною катастрофою з кількох причин:
– неефективність такого способу регулювання потужностей у енергосистемах (менше 60-55% КПД у наших умовах) та наявність дешевших альтернатив;
– небезпечне будівництво на непридатних для таких споруд ґрунтах та ненадійність конструкціЇ (запланована водойма об"ємом 17 млн. м3, та гребля висотою 110 м. в зоні з дуже рухливими ґрунтами);
– вірогідність збурення донних відкладень Канівського вдсх., яке зберігає під шаром мулу радіоактивний осад після Чорнобильської аварії, відтак отруєння усього Дніпра;
– абсолютне знищення унікальної комплексної історико-археологічної пам’ятки національного значення у с.Бучак та околицях, а також усього комплексу Канівських дислокацій як геологічної та ландшафтної пам’ятки.
Мало хто знає, що десь 5-6 березня 2014 року Янукович збирався урочисто закладати капсулу початку будівництва Канівської ГАЕС, але, на щастя, в ті дні шукав 5-й кут десь у Криму. Між іншим, він, у 2007 році як тодішній прем’єр-міністр підписав дозвіл на поновлення будівництва КГАЕС. З усього видно, на цій оборудці Янукович і його поплічники хотіли добре нагріти руки — як-не-як кошторисна вартість спочатку у 5, а потім у 12 млрд. грн. стояла на кону. І продовжує там лишатися. Попри те, що згадане науково-експертне дослідження змусило у 2007-8 роках Європейський Банк реконструкції та розвитку, а також Всесвітній Банк відмовити ПАТ "Укргідроенерго" у інвестуванні будівництва. Що не завадило у лютому 2013 року голові Черкаської ОДА С. Тулубу надати дозвіл ПАТ "Укргідроенерго" "на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок загальною орієнтовною площею 969,61 га". На тих самих землях, які двічі оголошені державою землями історико-культурної спадщини – у 1994 році на цих землях було засновано Державний історико-культурний заповідник "Трахтемирів", а 2009го Міністерство культури прийняло рішення віднести Бучацький історико-археологічний комплекс до категорії пам’яток національного значення. А ще були два укази президентів про створення тут національних природних парків. Попри це, влада, що позбавляється корупційної спадщини Януковича, досі від задуму будівництва КГАЕС не відмовилася. А замовник цього безглуздого будівництва продовжує шукати інвестора.
Втім, місцеві селяни нічого цього не знають і навіть не хочуть знати. Вже перевірено — розмови про екологічні наслідки чи втрати пам’яток через ГАЕС багато з них зустрічають "у штики": мовляв, дайте нам гроші, а не заповідники. Байдуже, що ця місцевість є унікальною памяткою природи та історії національного значення, і що тут жили їх предки, які берегли цю землю, власне, для них. Котрі тепер не знають, як з нею дати собі раду. Тому, коли вони дізнаються, що їх знову елегантно надурили обіцянками — отримають заслужене. Шкода тільки цю землю, над якою і далі висить дамоклів меч будівництва Канівської ГАЕС.
