Два сьогоднішніх повідомлення:
– в США за вчора вакциновано 3 000 000 осіб;
– в Україні за вчора вакциновано 3 900 осіб.
За кількістю населення Штати приблизно у 6 разів більші за Україну. Тобто, якби в Україні був правильно організований процес, то за вчора провакцинували б 500 000 осіб.
А в нас – у 120 разів менше!
До речі, такі самі результати отримуємо при порівнянні із Великобританією.
Там минулої неділі зробили щеплення понад 700 000 осіб. Британія у півтора рази більша за Україну. Знову отримуємо 500 000 українців, які б мали бути щеплені за день.
Чому ж так?
Два дні тому я вакцинувався. Як менеджеру (тобто людині, яка організовує процеси) мені було цікаво дослідити організацію цього вкрай важливого для життя українців процесу.
МІСЦЕ.
Четвертий поверх поліклініки.
Сходи або маленький пасажирський ліфт.
Вузенький темний коридор. Тримати дистанцію хоча б 1 метр – фізично неможливо.
Через забитий чергою коридор притискуються бочком відвідувачі інших кабінетів.
Влада зробила все, щоб максимально сприяти поширенню вірусу. Ні в яких магазинах, ресторанах, на жодних ринках ніколи не буває такого щільного контакту між людьми. Лише в транспорті в години пік.
ПРОЦЕС.
В маленькій кімнатці сидять дві медсестри. Одна дає термометр і записує дані паспорта в паперовий журнал. Друга чекає паспорту, щоб занести ті самі дані в комп‘ютер. Що одна, що інша вносять дані приблизно 30-40 секунд.
Температуру міряють 3-4 хв звичайним ртутним термометром. Який передають від одного пацієнта іншому. Злегка протираючи ртутну кінцівку ваткою.
Після заміру температури 2-3 хвилини очікування.
Потім перехід в ліву кімнатку. Там лікар (чи медсестра?) задає перелік стандартних питань (про алергії, тиск тощо), потім вимірює тиск. Згодом слухає легені.
Загалом – 6-7 хвилин.
Перехід у першу кімнатку, а з неї відразу – у праву.
Медсестра бере новий шприц, набирає вакцину і вводить її у руку. Прикладає ватку.
Загалом – 10 секунд.
Перехід через першу кімнатку і людний коридор до кабінету фізіопроцедур, де нам рекомендували посидіти 15-20 хв після введення вакцини.
Підсумок: вакцинування 20 осіб тривало майже 2 години (110 хвилин).
В процесі було задіяно 4 медичних працівника (насправді, 5 або 6. Бо хтось ще регулював зону очікування після уколу і саму чергу).
Середній час на вакцинацію 1 особи – понад 5 хвилин (110 / 20 = 5,5).
Продуктивність роботи 1 медпрацівника – 2,7 пацієнтів на годину (60 хв / 5,5 хв на особу / 4 працівників = 2,7).
Протягом усього цього часу кожен учасник процесу перебував у ризику зараження вірусом!
Як би я організував процес?
Я би спершу порахував.
Як нас вчить Виробнича система Тойоти (ВСТ) або, кому більше до вподоби – Ощадливе виробництво, – цінність створюється лише в момент введення вакцини під шкіру. Всі інші дії і рухи жодної цінності не створюють.
Будемо вважати, що ця дія (введення вакцини) триває 10 секунд.
Отже, кожні 10 секунд ми маємо «подати» свіжого пацієнта на укол.
Для цього нам треба 4 людини, які будуть вносити в комп’ютер паспортні дані – вони вчотирьох будуть видавати одного пацієнта кожні 10 секунд.
Вносити дані – лише в комп‘ютер! Якщо комусь вони будуть потрібні на папері – нехай роздруковує собі сам.
Також нам потрібні 3-4 працівники з ЕЛЕКТРОННИМИ тонометрами і БЕЗКОНТАКТНИМИ термометрами. Вони також будуть встигати видавати пацієнта кожні 10 секунд.
Зверніть увагу – нам поки взагалі не потрібні МЕДИЧНІ працівники. Ці функції може виконувати будь-яка людина із середньою освітою.
Далі – вже медики.
2 лікаря для прослуховування легень також будуть видавати 1 пацієнта кожні 10 секунд.
Ну, і наша головна героїня – медсестра, яка робить ін‘єкцію.
Отже, маємо бригаду із 11 осіб (серед них лише 3 – медики).
Ця бригада буде вакцинувати щохвилини 6 осіб. Тобто, 360 осіб за годину.
Середній час на вакцинацію складе 10 секунд.
Продуктивність на одного працівника буде 32,7 пацієнта на годину.
Це у 12 разів вище, ніж є сьогодні!!!
А продуктивність бригади виросте у 36 разів!!!
Додаткові моменти.
В нас через 20 хвилин в зоні очікування після уколу збереться 120 осіб.
З цього випливають наступні вимоги:
– вакцинацію слід проводити на великих майданчиках (спортзали чи актові зали шкіл, сільські клуби, їдальні тощо). Вони все-одно зараз не задіяні під час карантину;
– в жодному разі не використовувати приміщення лікарень чи поліклінік!
– робити 1 бригаду на район і пересувати її автобусом з одного села до іншого, від однієї школи до іншої. Це вийде в десятки разів ефективніше, ніж ділити вакцини на сотні сіл, організовувати їхню доставку, спеціальне зберігання, введення і облік тощо.
Що в цьому складного?
Чому все робиться навпаки?
Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може не збігатися з авторською.
