додому Блоги Пекло по-українськи: про культуру пасажирів та якість обслуговування в приміських потягах

Пекло по-українськи: про культуру пасажирів та якість обслуговування в приміських потягах

0

Дизель − це найдешевший і найдовший спосіб дістатися з обласного центру до районного. Нині квиток до станції Сміла коштує 9,20 грн, тоді коли в автобусі чи попутці доведеться сплатити 15-20 грн. Тож залізниця − ідеальний варіант для пенсіонерів, які їздять безкоштовно та студентів, що платять півціни.

Для мене поїздка у приміському поїзді буває приємною лише рано-вранці, або пізно увечері навесні-влітку з відкритими вікнами. У цей час кількість пасажирів зводиться до мінімуму, а за завжди брудними вікнами можна піддивитися, як сходить/сідає сонце.

В інші пори року дизель − це пекло. Те, що він брудний − не такий вже і нестерпний недолік. Найбільше шокують люди. Торгаші, п'яниці, бродяги−розводяги…

Під час посадки/висадки жіночки-бабусі готові переїхати тебе "кравчучками", аби першими вскочити у вагон і зайняти 10 місць одразу. Одна пані ледь не зіштовхнула мене з платформи під колеса, щоб швидше втовпитись. Вони лізуть один одному на голову, галасують, бігають вагонами.

Жах! Базар, маргінальний транспорт! Вибачте, кого образила. Усім різдвяного настрою!

БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Exit mobile version