Кілька років тому, коли тютюнова фабрика у Черкасах ще працювала, у довколишніх будинках жити було неможливо. Я поселилися тоді в будинку, розташованому поруч із підприємством. Коли зранку виходила на роботу, вдихала свіжу порцію тютюнового повітря. Минуло кілька років, фабрика закрилась. Але щоранку вдихати тютюнове повітря я продовжувала – та вже не від підприємства. Студенти політехнічного технікуму, який неподалік, щойно перерва – так відразу у мій двір сиплять на перекур. Дівчата і хлопці рівненько стають у кола і весело затягуються – на території ж навчального закладу заборонено.
Іду днями додому, студенти справно курять, і прямує до них мій приязний сусіда із торбинкою яблучок – він хотів подарувати підліткам, які травилися цигарками у мене під балконом, крапельку здоров’я. Юнаки і дівчата із задоволенням взяли по яблучку та хрумали їх, відновлюючи організм. От вам і боротьба з палінням по-українськи.
Приїхала я в Європу. Пропаганда європейського рівня життя створила в моїй уяві ілюзію, що там палять тільки у визначених містах.
Де там! Берлін теж зустрічав мене свіжим тютюновим димом просто на тротуарі у самісінькому центрі міста. Там також заборонено курити і вживати спиртне у громадських місцях. Але якщо своїм палінням ти нікому не заважаєш або адекватно поводишся, випиваючи на лавочці у парку навіть не пиво, а шнапс – відпочивай собі. Тільки якщо ти порушуватимеш громадський порядок, на тебе звернуть увагу полісмени. І тільки в Україні я спостерігала картину, як ППСники намагалися оштрафувати іноземного гостя, який знайшов якийсь закуток, де нікого не було, щоб покурити, бо значка "Місце для куріння" не відшукав ніде. От вам і різниця у ставленні. У тому ж Берліні після футболу у метро спотикатимешся через пивні пляшки, а надвечір спостерігатимеш майже встелений недопалками тротуар. Там можуть не дозволяти курити в пабі, зате під кожним із них є нічим не обгороджений літній майданчик просто на тротуарі, де дозволено курити. Пройшовши вулицею, де кілька таких закладів, можна понести за собою шлейф диму.
Повернувшись із Берліну, поїхала ділитися враженнями з мамою. На в’їзді у Смілу мені трапився білборд приблизно такого змісту – "Виховуй Європу в собі – не кури в громадських місцях". Берлін, звичайно, не вся Європа, але уявлення у нас про неї часто сумнівне. І якось не схотілося виховувати Європу в собі. Хотілося виховати в собі радше того сивочолого українського дідуся, який безкорисно у вигляді яблучок пропонував підліткам альтернативу курінню.
