додому Блоги Найбільш активні і відповідальні громадяни – це озброєні люди

Найбільш активні і відповідальні громадяни – це озброєні люди

0

Мій револьвер рятував мене від, типу "хуліганів" принаймні тричі. І у одному із цих випадків шансів, без зброї залишитись не те що неушкодженим, а взагалі живим, не було.

І як не комічно це виглядає, але на "теплу зустріч" нарвався у ста кроках від редакції, що у центрі Черкас та ще й серед білого дня.

На щастя, обійшлось без стрілянини. Хоча я був готовий застосувати зброю, інакше мене б убили. Навіть діставати револьвер не довелось. Нападників, а їх було до десятка (обкурена пацанва) напевно зупинило те, що я тримав праву руку за спиною. І так впевнено, що вони повірили, що в мене може бути зброя. Ніхто із них не ризикнув перевірити на собі блефую я чи ні. І вони мовчки ретирувались.

А ще, у відповідь на викривальні статті мені періодично погрожують розправою. І зазвичай ті, хто мав би нас всіх охороняти – міліціонери (тоді ще не було поліції), працівники прокуратури, СБУ тощо.

А ще в українських правоохоронців є така практика. При вбивстві журналіста не пов’язувати злочин із професійною діяльністю потерпілого. Мовляв, вбивство скоєне із побутових чи хуліганських мотивів, як вони пишуть у протоколах: "на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків".

У списку журналістів, убитих за незалежної України є щонайменше прізвища трьох черкаських – це Грушецький, Ракшанов і Сергієнко. Нехай останній в основному відомий у Корсуні як активіст, а не журналіст. Чого точно не можна сказати про Ракшанова і Грушецького. Вони відомі журналісти, які загинули за дуже підозрілих обставин.

Тож зброя журналісту реально потрібна. Хоча б для того, щоб мати чіткий аналіз причинно-наслідкових зв’язків між нападом на журналіста і його діяльністю.

Бо травматична зброя, яку дозволено мати журналістам, дійсно може захистити від, типу хуліганів. Але від серйозних бандитів навряд. Оскільки вони точно використають бойову зброю. Шансів вижити у журналіста при такому нападі майже немає. Зате тоді правоохоронці не зможуть списати смерть журналіста на просту "хуліганку".

Крім того, травмат виглядає як справжній бойовий пістолет, і стріляє так само гучно. Не кажучи вже про те, що при застосуванні травматичної зброї на відстані до трьох метрів, можна завдати смертельні поранення.

Тож якби у Василя Сергієнка, якого бандити із "Ескадрону смерті" ухопили просто у дворі, і потім вивезли у ліс і закатували до смерті, виявилась, хоча б травматична зброя, він міг би вижити.

Переконаний у тому, що в Україні давно назріла легалізація володіння зброєю. Он у сусідній із нами Молдові (товариство, українці точно не дурніші за молдаван) дозволено приховане носіння короткоствольної нарізної зброї (це, фактично бойові пістолети) ще у 1998 році. І як тільки це сталось, зразу рівень злочинності впав на 33 відсотки. Ось результат. Як тільки громадяни отримали право реально захищати власне життя, свободу і майно, бандити тут же "присіли".

Та й під час масових акцій протесту на вулицях Кишинева, які були пара років тому, поліція не нахабніла і не дозволяла собі використовувати проти активістів зброю. Поліцейські чудово усвідомлювали, що як тільки вони це зроблять, то отримають від народу цілком адекватну відповідь.

БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Exit mobile version