Задуматися над цією проблемою, почати її аналізувати і вивчати мене змусила, як це буває у більшості випадків, робота.
Психологія – досить складна і серйозна наука, якщо вивчати її по-справжньому, а не обмежуватися популярною літературою і бути психологом по життю, як про себе говорять більшість людей, чомусь. Читаючи студентам лекції я завжди дивлюся на готовність аудиторії до сприйняття тої чи іншої інформації, щоб не шокувати їх деколи термінами, явищами, тими механізмами психіки, які витворяє наше несвідоме і про які ніхто й не здогадується, навіть, начитавшись Фрейда і вважаючи себе психологічним асом. Часто все залежить від факультету на якому читаєш, у кожного є своя специфіка і особливості. Та, деколи, буває, студенти мене шокують більше, ніж, коли я переживаю за їхню готовність сприйняти матеріал.
Так от, читаю я лекцію на одному із факультетів по віковій та педагогічній психології на тему: "Юнацький вік". Розповідаю все як треба і про основні новоутворення юнацького віку, і про особливості спілкування з однолітками, з дорослими, і про професійне самовизначення і, звичайно, про формування сексуальності. Все як книжка пише, про відсутність сексуальної культури, про збереження сексуального здоров'я, детально зупиняємося на психологічній готовності до статевих стосунків.
Більше розповідаю про дівчат, що не треба підпадати під модні тенденції класу і бути як усі, а прислухатися до себе і вступати у інтимні стосунки тільки коли дівчина відчуває психологічну готовність і емоційний потяг до партнера. Наскільки травматичним може бути невдалий перший досвід для майбутньої жінки і у плані налагодження романтичних стосунків із особами протилежної статі, і у плані створення і збереження сім'ї, народження дітей.
Студенти, як завжди, частина уважно слухає, хтось соромиться все-таки, детально вивчаючи свої мобільні телефони. Другий курс, 17-18 років, самі ще, у більшості діти, багато хто із сільської місцевості, там про таке і так науково не говорять. І тут, одна студентка-зірка (прогресивна, активна, розумна) слухаючи мене уважно, каже:
"Ну, вот, Инна Владимировна, вы говорите об психологических особенностях девочек и женщин, это понятно. Но, ведь у мужчин тоже есть свои проблемы. Например, "синдром тревожного ожидания", это когда он хочет-хочет, а потом "упс" и все, не получается! Разве это не психологическая проблема?"
І ось тут "упс" трапився у мене!… Не те, щоб я не чула про такий синдром, а те, що я не очікувала такого питання – це точно! І я моментально розумію, що 18-ти річна дівчина, навряд чи начиталася цього десь, а, скоріше за все, зіштовхнулася з цим на власному досвіді (як виявилося потім, я мала рацію). А у 18 років, ще має бути все "ого-го", а не "ой-ой-ой". І 60 пар очей відразу відірвалися від телефонів і від інших справ в очікуванні відповіді і пояснення.
Довелося лаконічно вийти із ситуації, похвалити студентку за знання психологічних особливостей жіночої і чоловічої психології і сказати, що якщо їх дійсно цікавить це питання, то вивчу його більш детально і розповім, якщо у них буде бажання. Я завжди так роблю, коли щось не дуже знаю так і кажу: "Я не знаю, на наступне заняття пошукаю, які є матеріали по проблемі". Студентам подобається, все чесно. Та й мені зажди є над чимось новим працювати.
І ось один вечір присвятила проблемі вивчення "синдрому тривожного очікування", а потім консультувалася з колегами і по кафедрі, і просто психологами. Я чомусь вважала, що таке явище зустрічається більше у чоловіків середнього віку, десь після 40 років, особливо тих, які багато працюють, мають нерегулярні інтимні зв'язки, емоційно "вигорівшими" і у фізичному, і у моральному плані в силу багатьох факторів і причин. Виявилося, це не зовсім так. Окрім, медичних причин, тобто після певних перенесених хвороб, такий синдром може розвиватися, але він і лікується тоді медикаментозно. Але, є й суто психологічне підґрунтя такого синдрому і на нього страждає досить багато молодих людей у віці від 18-30 років!!! Причини його виникнення досить різні, у більшості, виховання у сім'ї, домінування матері або її агресивність і т. д. Але, по своїй суті, це страх, страх чоловіка перед жінкою, страх хлопця перед дівчиною…
І от тут я серйозно задумалася, що ми сьогодні бачимо? Агресивну жіночу сексуальність, яка скрізь і у всьому. Раніше, хлопцям було легше, дівчат вчили бути сором'язливими, скромними, наївними і тоді легко бути "лицарем" біля такої дівчини. Поступово біля неї можна дорослішати і ставати "справжнім чоловіком". А сьогодні – одні амазонки!!! Вона – все вміє: і борщ зварити, і пиріжки спекти, і штангу потягати, і проблеми всі вирішити, і гроші заробити, і дітей виховати і т. д.
Для багатьох жінок сьогодні життя – це змагання з чоловіком на тему "хто краще", і часто не на користь чоловіків, як показують результати. Не всі чоловіки народжуються "мачо", не кожному дано. Але, вони можуть ними стати, але тільки біля жіночної жінки. Мабуть, саме й тому, виникла така маса тренінгів, майстер-класів по відродженню жіночності, поверненні жіночої енергії та подібних речей. Попит породжує пропозицію. Не було б такої проблеми у суспільстві, не виникала б потреба у таких тренінгах, семінарах.
І ось я думаю, як це ми умудрилися розгубити цю жіночність, що тепер її треба відроджувати такими спеціальними шляхами? І, мабуть, впевненість жінки у собі не повинна бути агресивною самовпевненістю, якої бояться. Десь, ми переборщили, мабуть…
