Ми дуже розслабились.
Забули швидко, як все було і як починалося.
Знову квіточки до московського посольства носим і "стариє пєсні о главком" на "Інтері" втикаємо, і до Росії на заробітки їздимо.
І спортсмени, і артисти до ворога їздять, як до себе додому. А чого? Гроші не пахнуть.
А ми до них на виступи і концерти ходимо, аплодуємо.
Ну і ще один одному докоряємо шоколадом, зрадою і хто більший патріот виясняємо, і як краще олігархів розкуркулювати обговорюємо.
Хто голосніше себе п'яткою в груди стукає – той і патріотичні ший, і герой. Особливо "русскаязичний" герой. Новий укрАінєц. Той ,який вчора з Костроми приїхав і з української мови вивчив тільки "дай" і "баньдори праклятиє". Але вже він укрАінєц, а ви – хами неблагодарниє, свинопаси.
І вата голову піднімає, і вже не бздить, а нагліє, на телеканали преться і сере на українців.
А війна йде.
Тільки там, далеко. Ніби не у нас.
У нас – рабіновичі "вєщають", "спасителі нації" за табуретку гризуться ,і квартали "отжигають".
А воно ось так насправді. І нікуди не ділося.
А чекає за дверима.
Чекає на українців.
Яких упосліджують і дурниками виставляють.
А як припече і полізуть знову, то хто захищати Україну буде? Ті, кого за людей не мають?
Рано забули,рано розслабились.
Ось як воно було…