Черкащина дала Україні десятки видатних людей, які відіграли велику роль в житті української нації. Проте ви не побачите їх імен у вулицях міста. Натомість у Черкасах повно вулиць, назви яких збереглись із епохи комуняцького тоталітаризму. Вся Україна вшановує пам’ять загиблих під час голодомору, але атрибути тоталітаризму – вбивці мільйонів українців зберігаються у назвах вулиць, пам’ятниках Леніну, які досі стирчать на центральних площах українських міст. Це – зухвала насмішка і над мертвими і над живими.
Черкаська міська рада набралась мужності і ухвалила рішення про перейменування вулиці Енгельса на Чорновола. Комуністів це сказило. Патріоти ж нарешті дочекались, поки у міських обранців прокинеться совість і вони вшанують нашого земляка – Героя України В’ячеслава Чорновола, назвавши його ім’ям вулицю.
Перед тим, як бути ухваленим, питання про перейменування вулиці Енгельса на Чорновола пролежало під сукном довгих десять років. І скільки ще б лежало, невідомо, якби не настирливість нинішнього мера Черкас Сергія Одарича – колишнього соратника В’ячеслава Чорновола по Народному Руху України.
Слід віддати належне мужності мера. Він єдиний із міських голів Черкас, який зважився прибрати із центру міста пам’ятник одного із катів українського народу Володимира Леніна (Ульянова). Він же зробив все для того, щоб увіковічнити ім’я В’ячеслава Чорновола, попри гвалт піднятий комуністами та іншими представниками «лівого» крила.
Було б зовсім не погано, якщо б Сергій Одарич не зупинявся, і подовжив вже розпочатий ним процес повернення Черкасам їхнього справжнього історичного обличчя. Одна тільки Черкащина дала Україні стільки видатних осіб, що у обласному центрі вулиць не вистачить, аби увіковічнити їх імена. Натомість маємо вулиці із назвами, які до Черкас не мають ніякого стосунку. Наприклад: вул. Рози Люксембург, вул. Пастерівська, вул. Парижської Комуни тощо.
***
Кілька років тому до редакції газети «Молодь Черкащини», у якій я тоді працював, завітав старий сивий поляк на ім’я Ян Богданецький (справжнє прізвище на його прохання не вказую) із Кракова. Він добре знав історію і України і нашого краю.
– Оце ходжу вашим містом і дивуюсь. Це ж треба так вміти не любити рідний край. Одна Черкащина дала стільки історичних постатей, скільки у всій Польщі не знайдеться, а у вас у обласному центрі навіть алеї немає, де б про них хоч якась згадка була б, – присоромив у моєму лиці усіх черкащан пан Ян.
Хто б що не казав, але Ян Богданецький правий. Де у Черкасах є вулиці наших славних земляків – Павла Бута, Івана Гонти, Михайла Дорошенка та Петра Дорошенка (внук Михайла, Гетьман України), Максима Залізняка? Де вулиця Гетьмана України Івана Виговського, який у борні за Україну склав голову під Вільхівцем Звенигородського району. Де вулиці братів Чучупак і інших героїв Холодноярівської республіки? І це далеко не повний перелік історичних постатей, імена яких могли б прикрасити Черкаси.
Та що можна говорити, коли навіть зараз серед черкащан є дуже багато людей, для яких назва «Холодний яр» асоціюється тільки із горілкою. Хіба я не правий?
