«Якщо мені скажуть, що завтра буде кінець світу,
то ще сьогодні я посадив би дерево»
Мартін Лютер Кінг
Кожного ранку я переконуюсь: людина, яка винайшла робочі графіки, була злим генієм. Через будильник ніколи не встигаю додивитися свій сон. Тому мене навіть загроза ядерної війни не так лякає, як думка, що завтра тебе знову насильно розбудять. Я ще не зустрічав людей, які люблять понеділки. Бо за вихідні назбирається купа невідкладних справ: згадати, що не встиг доробити на минулому тижні, не забути привітати Варвару з Днем великомучениці Варвари та працівників виконавчої служби з днем працівників виконавчої служби, побудувати купу планів, їжу запхати поспіхом до рота й поспішати кудись висолопивши язика.
Далі – консервна банка, що зветься громадський транспорт. Поряд люди, що так само кудись не встигають, які незадоволені цінами на гречку, владою, сусідами, родичами. Які живуть не так, як хочуть, й відкладають усе на «потім», бо вірять, що попереду в них – ще купа часу. І якщо в якийсь автобус коли-небудь улучить астероїд, то точно не в їхній.
Чи буває стільки збігів одночасно? Чи це в мене самого вже паранойя? Все тільки й балачок навколо: Апокаліпсис, Армагедон. А якщо подумати, то для українців від нього величезна користь. Політики теж зникнуть. У цей день я вже не поспішав на роботу. Потрапив туди лише наступного ранку.
Жарти жартами, а мене все не відпускав сон, він ніби попереджав про щось. Я став глибше цікавитися цією темою. Виявляється за всю історію людства тільки офіційно зареєстрованих попереджень про кінець світу – більше сотні. «І стався великий землетрус, і сонце стало тьмяним. І зірки небесні попадали на землю й небо зникло, і всі сховалися в печери та ущелини гір».
Жодна релігія світу не давала відповіді: коли буде остаточний гаплик. Невже напівзагорілі дикуни з Америки, що вірили в богів Тецкатліпоку, Кукулькана, Кецалькоатля та бога кукурудзи, змогли все передбачити? Коли про це постійно думаєш, починаєш важити життя іншими мірками. Згадується, про що мріяв у дитинстві. Пам’ятаю, завжди хотів навчитися грати на фортепіано. Але все часу не вистачало. Якщо й справді залишається декілька днів, тепер – саме час.
Мене дивувало одне: якщо всі так скептично ставляться до кінця світу, хто ж тоді скуповував свічки? Після недовгих пошуків я таки знайшов людину, яка готується зустріти цей день у всеозброєнні…
Всі балакають про бомбосховища, бункери, запаси їжі. Таке враження наче якийсь там підвал може врятувати від неминучого або від нього можна відкупитися. Хоча в деяких бомбосховищах можна дуже приємно провести час.
Случись конец света, законопослушные вымрут первыми. (Игорь Карпов / КОНЕЦ СВЕТА )