Натхнення, талант, особлива філософія й світогляд та нульові навики ведення бізнесу. Дуже часто такий романтичний і, на перший погляд, абсолютно непрактичний стартовий набір призводить до краху власної справи ще на її початку. Подібні невдачі, мабуть, стаються, коли фінансовий інтерес переважає над внутрішньою гармонією. Коли ж концепція бренду, його розуміння й віра в нього з’являються набагато раніше, ніж він сам, таке творіння матиме успіх. І не лише серед тих, хто хоче виділятись в натовпі, а й навіть серед споживачів, які звикли до одноманітності продукції мас-маркету.
Молодий бренд одягу PARVAR має особливе покликання: не просто робити жінок гарнішими,а й світ – чистішим. Принципової позиції свідомого виробництва дотримується його авторка, дизайнерка Анна Громадська.
Від хобі до справи життя
Анна – не модельєр за фахом. Більш того, диплом пов’язує її не з творчістю і дизайном, а з цифрами й грошима – дівчина має банківську освіту. Щоправда, ще зі студентських часів знайшла собі заняття до душі – вишивання. Згодом, після закінчення вишу саме цим хобі й заробляла на життя. Зрозуміла: працювати в банку не хоче, тоді й уміння тримати голку з нитками в руках стало в нагоді.
Однак хотілось більшого – не просто вишивати одяг, а створювати його. Тим більше, ідей і образів у голові роїлось досхочу. От тільки шити речі у сотнях екземплярів не хотілось. Не через лінь, а через засилля мас-маркету в сучасній модній індустрії і через бажання створювати щось унікальне й потрібне.
Відроджувати традиції
Саме власний код покоління захований і в назві PARVAR. Вона об’єднала два жіночі імені – Параска та Варвара. Саме так звали двох бабусь Анни Громадської.
У створенні сучасного модного одягу Анна Громадська також звертається до досвіду предків. Звідси й слоган "Зібрано руками". Адже саме руками ще сотню-півтори років тому українці збирали одяг із тканини, яку самотужки виростили і виткали. Використовували прямокутно-квадратний крій, який давав мінімум відходів цінного матеріалу. А "зшивали" за допомогою декоративних швів, бо про швацькі машинки в українському селі тоді й не чули.
Так само – клопітливо, економно і творчо – збирається кожна модель PARVAR.
На створення однієї одиниці одягу, навіть із залученням швей, іде від кількох годин до кількох днів: викрійка технічна, "чистова", необхідні роботи на швацькій машинці, а потому – магія – змережування. Саме так називається оте ручне збирання одягу прадавніми швами. Їх до наших днів дійшло величезне різноманіття. І не лише українських.
Уже готовий перший змережений зразок Анна завжди залишає собі. Каже, для того, щоб краще розуміти, як носиться той одяг. Наступні ж 5-7 одиниць віддає в роботу швеям. Більше не робить, бо впевнена, що краще робити одяг під потребу, аніж замарно витрачати ресурс і матеріал, щоб він став просто одним із сотень.
Надихаючись дизайнерським досвідом предків, Анна постійно навчається. Каже, можливості народного спадку невичерпні. Тому поміж ящиків із нитками, пірамід з котушок та дбайливо складеними екземплярами текстилю в майстерні PARVAR – безліч книг. І не лише про дизайн. Тут і народознавство, і історія одягу, і навіть ботаніка, яка надихає на чудернацькі рослинні орнаменти.
Одяг з піклуванням і про людину, і про природу
Саме відповідальне виробництво та свідоме споживання – основа філософії бренду PARVAR. Одяг тут створюють включно з натуральних тканин. Причому з тих, при виробництві яких наноситься мінімальної шкоди навколишньому середовищу.
Адже, виявляється одяг з бавовни, який користується великою популярністю, небезпечніший для довкілля навіть за поліетиленові пакети. Саме так, недорогі футболки чи практичні сукенки мають руйнівні наслідки в природі. На них витрачається купа ресурсів.
Життєвий цикл бавовняної тканини
- Він починається зазвичай у США, Китаї чи Індії. Саме там вирощується бавовна.
- На вирощування бавовника витрачається величезна кількість води та пестицидів
За даними Грінпіс, щорічно на бавовняних плантаціях від отруєння пестицидами помирає близько 28 тисяч чоловік! А 20% усіх гербіцидів, які використовуються в світі, вносяться саме на бавовняних полях.
- Брикети бавовни доставляють на фабрики. Там спеціалізовані машини роблять з них пряжу, з якої потім виготовляють тканину. Для обробки використовують хімічні речовини для пом’якшення, відбілювання, фарбування матеріалу.
- Готова тканина їде на швейні фабрики, а вже звідти пошиті речі їдуть в магазини в різних країнах світу. Це процес за замовчуванням вимагає величезних витрат пального, а отже призводить до забруднення повітря.
- Найбільше ресурсів витрачається, коли одяг опиняється у споживача: численні прання з використанням води, хімічних засобів, електроенергії, в результаті яких у воду і ґрунт потрапляють мільйони мікрочастинок. Виявилось, що термін їх розкладання значно довший, ніж вважалось раніше.
- Надійного й рентабельного методу утилізації бавовни на сьогодні не існує. Лише повторна переробка
PARVAR не шиє одягу з бавовни. Тут використовують лише натуральні тканини, виготовлені з екологічно чистих матеріалів. Фурнітура – також безпечна: у співпраці з черкаською лабораторією Preciouslab, яка займається переробкою твердого пластику, виготовили ґудзики для колекції зимових світшотів.
В майстерні одягу працюють за принципом zero waste – з нульовими відходами. Отут сучасний свідомий підхід до виробництва тісно переплітається з народними швацькими традиціями та особливим типом крою.
Таку позицію поділяє багато жінок і за межами Черкас. Вже сьогодні одяг PARVAR можна знайти в магазинах Києва і Львова, сукні бренду носять модниці в США й Канаді.
Надмета і чек-лист бізнесу
Починаючи невеликий і незвичайний бізнес-проєкт в Україні, варто вірити у те що ти робиш, переконана Анна Громадська. Складнощі є в будь-чому, однак коли людина має свою надмету і йде до неї, то вони непомітні.
Саме після такого бізнес-інтенсиву молода дизайнера почала співпрацю з іншими представниками української fashion-індустрії. Адже зрозуміла, що й невеликі крафтові виробництва на кшталт її мають усі шанси на успіх.
А позитивні відгуки лише стимулюють розвиватись, вчити і творити далі. За понад рік існування бренду світ побачили вже дві повноцінних колекції. Нині ж Анна Громадська відійшла від колекційної концепції створення одягу і працювати по-іншому: творити під натхнення і доводити його до ідеальності. Тільки потому братися за новий дизайн. Таким чином, скидає будь-які часові та сезонні обмеження.
На далі амбітних планів дівчина не будує. Однак щороку складає свій маленький чек-лист з того, чого б хотілось досягти в найближчі 12 місяців. Цьогоріч у ньому всього два пункти. Однак – досить цікавих.
По-перше, перейти на використання натуральних тканин виключно українських виробників. В ідеалі – з черкаською пропискою.
По-друге, розпочати просвітницьку роботу зі споживачами, чому дешеві речі насправді не дешеві і хто й скільки зрештою платить за них.
Світлини – vikka.ua та з особистого архіву Анни Громадської
Раніше сайт vikka.ua розповідав невідомі факти з життя видатного черкащанина – "Діда Панаса".
