"Обозреватель" продовжує серію розслідувань про корупційну діяльність міського голови Черкас, а також його оточення. У першій частині видання розповіло про зв'язок Анатолія Бондаренка через депутата облради від ВО "Батьківщина" Михайла Мушієка з одіозним екс-регіоналом, який нині переховується від правосуддя в Москві, – Володимиром Олійником.
У продовженні історії видання розповідає, як Олійник і його клан "прихватизували" акції "Черкаського асфальтобетонного заводу" (далі – ЧАБЗ) в 1990-х, а потім і розікрали його; про численні кримінальні справи, які завдяки членству в Партії регіонів Олійнику вдалося спустити на гальмах.
Також видання розповідає, яка ситуація навколо заводу і дорожнього господарства Черкас сьогодні; чому, незважаючи ні на що, регіонал-утікач, як і раніше, управляє містом і намагається через своїх людей, а саме – Бондаренка і Мушієка, повернути контроль над заводом. Спробуємо відповісти на питання, чи давав Володимир Олійник найближчому соратникові нинішнього мера Черкас гроші на купівлю акцій ЧАБЗ?
Історія віджиму ЧАБЗ: від держави до Олійника та Якимчука
На початку 1990-х років, коли мером Черкас був сумнозвісний соратник Януковича Володимир Олійник, "Черкаський асфальтобетонний завод" був державним підприємством.
Згідно з Законом України "Про Державну програму приватизації на 1998 рік", підписаним тодішнім президентом Леонідом Кучмою, частка держави в комунальних підприємствах групи "В", які приватизувалися, становила 25%. Це був блокуючий пакет акцій. Про це йдеться також і в Плані приватизації державного майна "Черкаського асфальтобетонного заводу" від 1998 року, документи з якого виявилися в розпорядженні "Обозревателя", а також у рішенні Черкаської міськради за підписом Володимира Олійника.
Згідно з 5 розділом плану, близько 25% акцій повинні були перейти працівникам підприємства: 8,2% – за приватизаційні майнові сертифікати, 4,1% – за готівку та компенсаційні сертифікати. Ще 5% акцій – за готівку переходили керівному складу. Близько 7% акцій реалізувалися громадянам, які мають право на пільгову купівлю акцій. У тому ж документі вказано, решта акцій (51%) реалізувалася шляхом некомерційного конкурсу.
Саме на пакет акцій в 25%, який повинен був бути проданий трудовому колективу, в 1998 році зазіхнув тодішній мер Черкас Володимир Олійник. За його вказівкою, а також завдяки внесеним змінам до плану приватизації і було прийнято сумнівне (щоб не сказати злочинне), з точки зору закону, рішення передати ці 25% акцій Черкаській міській раді у тимчасове користування. Підкреслимо – не в постійне, а тимчасове користування! "Таким чином працівників підприємства просто покарали", – переконані представники трудового колективу.
Про те, що трудовий колектив позбавили права першочергової купівлі акцій, свідчить нижченаведений документ за підписом Олійника.
Згідно із законом того часу, мало створюватися товариство покупців, оформлятися підписка на акції або ж брався кредит, або за свої кошти акції повинні були бути розподілені пропорційно трудовому стажу між працівниками підприємства. Саме цього права Олійник і його товариші позбавили трудовий колектив "Черкаського асфальтобетонного заводу".
Схема Олійника була дуже проста: крім акумуляції пакету акцій "Черкаського АБЗ" в 50%, щоб закріпити успіх, необхідно було поставити близьку до себе людину керувати заводом. І такою людиною виявився вірний друг дитинства і кум Володимира Олійника – Сергій Петрович Якимчук, який, як і Олійник, є уродженцем села Бузівка на Черкащині. За допомогою рішення Черкаського міськвиконкому Якимчука уповноважили керувати ЧАБЗ.
Попередній багаторічний керівник, який стояв біля витоків приватизації, був зміщений з посади. Також був звільнений повністю весь склад правління, який мав першочергове право претендувати на акції ЧАБЗ. З цього моменту був встановлений повний контроль над заводом, що ознаменувався початком планомірного розвалу і розграбування підприємства. По суті, Якимчук і Олійник стали головними акціонерами "Черкаського асфальтобетонного заводу". Але це був тільки початок великої гри, наслідки якої ми бачимо сьогодні.
Коли працівники "Черкаського асфальтобетонного заводу" дізналися, що їхні акції перейшли міськраді і Олійнику з Якимчуком, вони, м'яко кажучи, були обурені. Пізніше за фактом незаконної скупки акцій були порушені кримінальні справи.
Клан Олійника-Якимчука і розкрадена матеріально-технічна база ЧАБЗ
За спогадами колишніх співробітників "Черкаського асфальтобетонного заводу", в ті роки (починаючи з 1998 року) завод був справжнім золотим дном, тому що ніде в окрузі не робили асфальт. Коли Якимчука поставили керувати підприємством, на заводі утворився справжній клан. Природно, під контролем Олійника, на підприємство була заведена команда, що складається суцільно з родичів Якимчука: дружини, двоюрідної сестри, сестри, тещі і прийомної дочки.
Оскільки Якимчук працював на заводі всього два місяці, то він не мав права претендувати на 5% акцій, які повинні були бути розподілені між колишнім складом правління. Ці акції поза конкурсом дісталися родині Якимчука. Зроблено це було з прицілом на майбутнє. Очевидно, щоб надалі реалізовувати корупційні схеми і, по можливості, збільшувати пакет акцій, що і було з успіхом зроблено. Всього за кілька років Якимчук, Олійник і близькі до них акціонери захопили під свій контроль 61% акцій (5% – Якимчук, 50% – Олійник через міськраду, і 6% – афільовані акціонери). Пізніше ця цифра значно збільшилася.
Як кажуть поінформовані джерела з Черкас, коли справа стосувалася серйозних питань і угод, то від імені заводу зустрічі проводив особисто Володимир Олійник, як його таємний власник.
Сергій Якимчук (читай – Олійник) керував заводом з 1998 по 2007 рік. За 9 років такого керівництва можна констатувати факт, що колишня матеріально-технічна база ЧАБЗ була розграбована, з чим був пов'язаний ряд кримінальних проваджень, про які ми розповімо нижче. Фактично підприємство стало дійною коровою клану Олійника. Нічого глобально не виробляючи, коли мером був Олійник, підприємство регулярно отримувало фінансову допомогу з коштів міського бюджету, при цьому демонструючи переважно одні збитки.
Коли підприємство перейшло під управління Якимчука, щоб налагодити тіньовий заробіток, були створені дочірні підприємства, через які й проверталися всі темні схеми. Мова, в першу чергу, йде про ДП "Шляховик".
"Черкаський асфальтобетонний завод" тоді не працював безпосередньо з клієнтами. Всі операції проводилися через дочірнє підприємство "Шляховик", директором якого була сестра Сергія Якимчука. Головним бухгалтером підприємства виступала дружина Якимчука.
"Підприємство" Шляховик "поставляло всю сировину, і воно ж продавало всю продукцію. Замовлення і підряди у заводу були, але вони йшли якось мимо каси ЧАБЗ. Через бюджет на "Шляховик "заводилися гроші і звідси починалися всі схеми", – згадують колишні співробітники заводу.
"Якимчук у 2006 році балотувався на посаду міського голови. Асфальт, який виробляв завод в період правління пана Якимчука, продавався через пані Луговську. Луговська, виявляється, його прийомна дочка у другому шлюбі. Сам Якимчук – людина досить близька до Володимира Олійника. І коли в період Олійника відбувалася передача половини заводу у власність приватним особам, то саме тоді й з'явився пан Якимчук, він став акціонером цього заводу і його директором. Доки асфальт продавався через дочірнє підприємство "Шляховик", завод постійно був збитковим. Коли ми змінили керівництво і завод почав працювати напряму, то він відразу став прибутковим, уже три роки він є прибутковим підприємством", – заявив у жовтні 2010 року тодішній мер Черкас Сергій Одарич.
На підприємстві тоді творилося повне беззаконня: техніка, яка була закріплена за заводом (трактори, самоскиди, інший вантажний транспорт), то працювала в оренді в Києві на різних будівництвах, то обслуговувала особисті інтереси клану Олійника-Якимчука. За це, звісно, платилися кошти, але до "ЧАБЗ" вони не доходили. Згодом вся матеріально-технічна база підприємства ніби розчинилася, незрозуміло куди поділися машини та інше. По суті, за 9 років підприємство було майже зруйноване, модернізація заводу не проводилася.
Кримінальні справи Якимчука: втоплені, але не забуті
Незважаючи на плачевний стан заводу, "Черкаський асфальтобетонний завод" у 1998 році видає дочірньому "Шляховику" фінансову допомогу (кредит) на 97 000 гривень. На ті часи це була дуже значна сума грошей. На ці кошти було придбано різний транспорт, зокрема новий автомобіль "Опель" (при збитках підприємства більш ніж 700 000 гривень), який використовувався Сергієм Якимчуком. Як було сказано вище, головним бухгалтером ДП "Шляховик" була дружина Сергія Якимчука.
Додає перцю ситуації те, що на "ЧАБЗ" тоді було два легкових автомобіля – Жигулі і Daewoo Nubira, але Якимчук вважав за краще "гуляти" на широку ногу. Щодо цього епізоду проводилися перевірки і, за нашою інформацією, нібито розслідувалася одна з кримінальних справ, де фігурантом був кум Олійника.
Як пізніше з'ясувалося, автомобіль "Опель" був реалізований Сергієм Якимчуком в серпні 2007 року за кілька днів до загальних зборів акціонерів, які відсторонили його від посади. Згоду на реалізацію авто дала член наглядової ради Шадиря – ще одна родичка Якимчука. Гроші, отримані за автомобіль, пішли на погашення боргу перед якоюсь київською фірмою, якою також керувала член сім'ї Якимчука.
В результаті дії сімейного підряду, як з'ясувала комісія з правоохоронців і керівництва заводу після звільнення Якимчука, недостача матеріалів і сировини на ДП "Шляховик" потягнула на 32 422 гривні.
Також є документи, які свідчать про те, що прокуратура Черкаської області вела слідство у кримінальній справі, яку було порушено за ст. 366 КК України (службове підроблення).
Ще одну кримінальну справу було порушено за ч.1 ст. 289 КК України (незаконне заволодіння транспортним засобом). Тоді заступник голови правління Білий, якого Якимчук особисто взяв на роботу, незаконно заволодів транспортним засобом Daewoo Nubira. На цьому автомобілі Білий скоїв ДТП. Автомобіль повернули правоохоронці в аварійному стані. Після цього найнятий Якимчуком працівник на підприємстві не з'являвся, але погрожував співробітникам заводу, що знайшло своє відображення в заявах до правоохоронних органів. Через чотири місяці його звільнили за прогули.
Була також кримінальна справа, що стосується того, де працював самоскид "КрАЗ" 1990 р.в. На "ЧАБЗ" не було ніяких договорів, гроші за експлуатацію автомобіля не надходили. За чутками, самоскид працював на будівництвах Києва. Пізніше автомобіль був загнаний на територію заводу, а водій, покинувши машину в аварійному стані, втік. Згідно з актом, на його ремонт необхідно було виділити майже 30 000 гривень.
За спогадами співробітників МВС, у Черкасах були ще кримінальні справи, пов'язані з бурхливою діяльністю кума Олійника – Якимчука. Наприклад, про незаконне скуповування акцій у працівників підприємства, але всі вони дивним чином "загубилися".
Як було сказано вище, Якимчук керував заводом до 2007 року. За цей час на підприємстві проводилося безліч обшуків і вилучень документів УБЕЗ, прокуратурою тощо. Після цього документи ніхто не бачив. Також у період з 2005 року на АБЗ було два серйозних підтоплення, в результаті яких справи минулих років у прямому сенсі потонули. Але найбільше знищення доказової бази відбулося в період з 2010 року, коли Партія регіонів прийшла до влади. З огляду на те, що Олійник був одним з її основних спікерів, з'явилася можливість "вирішити" питання з правоохоронцями. Хоча, за нашими даними, не всі справи канули в лету, а чекають свого часу, поки в Черкасах зміниться нинішня влада і Олійник з Бондаренком не зможуть впливати на слідство.
Дружний з регіоналами в ті роки був і сам Сергій Якимчук. Після звільнення з заводу тодішній губернатор Сергій Тулуб призначив кума Олійника Якимчука на посаду начальника управління промисловості та розвитку інфраструктури Черкаської ОДА, але це вже окрема історія. Як було написано в минулій частині розслідування, ще один кум і представник клану Олійника Михайло Мушієк отримував орден від Тулуба. Сьогодні вся ця команда з колишніх поплічників регіоналів і Олійника є опорою нинішнього мера Черкас Анатолія Бондаренка, який намагається втручатися в життя підприємства.
Від Якимчука до Мушієка і "Каструлі": спроба захопити завод
Коли мером Черкас став Сергій Одарич, а Сергій Якимчук був відсторонений від посади глави правління "Черкаського АБЗ", ситуація на підприємстві кардинально змінилася. По-перше, це сталося через те, що, по суті, Олійник був відсторонений від управління заводом. По-друге, міський бюджет Черкас став отримувати прибуток від діяльності "ЧАБЗ".
Оскільки потужності старого заводу давно застаріли і не відповідали сучасним вимогам, підприємство необхідно було модернізувати. За час відсутності тандему Олійник-Якимчук на "ЧАБЗ" на підприємство прийшли інвестори, які поставили новітнє обладнання і сучасний завод у 2012 році.
Як стверджують фахівці з галузі дорожнього будівництва, новий асфальтобетонний завод, який встановили в Черкасах, на сьогодні найкращий в області, незважаючи на те, що в регіоні з'явилося ще кілька подібних підприємств. Це стосується і обсягів виробництва, і якості продукції (асфальт за технологією ЩМА), роботи лабораторій тощо.
По суті "ЧАБЗ" стало приватним підприємством, коли в його модернізацію вклали кошти інвестори, які здали своє обладнання в оренду. Ті потужності, які залишилися у спадок від Олійника-Якимчука, вже давно не відповідають сучасним стандартам і наразі практично не використовуються.
Незважаючи на те, що Якимчук був звільнений з посади правління, його сім'ї вдалося заволодіти істотним пакетом акцій "Черкаського АБЗ". Так, згідно з даними з відкритих джерел, у 2011 році тільки його прийомній дочці Лілії Луговській вже належала частка в 24%. Тоді Лілія Луговська вже була членом наглядової ради "Черкаського АБЗ".
Після того як Сергія Одарича відсторонили від посади мера і змінився склад правління "Черкаського АБЗ", стали відбуватися незрозумілі речі. Особливо, коли градоначальником Черкас став Анатолій Бондаренко. Міський бюджет знову перестав отримувати кошти від діяльності підприємства. Влада Черкас, щоб не давати можливості заводу розвиватися, почали возити асфальт навіть з Київської області, про що ми розповімо окремо.
Як вже було сказано вище, у 2016 році Лілія Луговська (прийомна дочка Якимчука) володіла пакетом акцій в більш ніж 24%. Очевидно, що з'явилися певні домовленості між чинним мером і Володимиром Олійником про те, щоб повернути владу на заводі. Більше того, винахідливі ділки поклали око на нове, орендоване у інвесторів обладнання та, по суті, вирішили захопити завод. Адже, якщо взяти 24% акцій Якимчука і приплюсувати до них 50% акцій, що належать громаді міста Черкаси в особі міського голови, то вийде пакет акцій в 74%, що дозволить проводити свою політику на підприємстві.
Мер, мабуть, вирішив не упустити шанс обзавестися спільним бізнесом з Олійником і його друзями, які сьогодні є свитою Анатолія Бондаренка. Черкаська міськрада уповноважила Бондаренка увійти до наглядової ради в червні 2016 року.
На той час, з березня 2016 року, прийомна дочка Сергія Якимчука Лілія Луговська вже була головою наглядової ради, що породило свого роду бізнес-тандем, який розпоряджається 74% акцій, по суті контролюючи роботу всього підприємства. Наступний крок також нікого не здивував: Лілія Луговська, всупереч закону та статуту, ухвалила рішення призначити Сергія Якимчука (свого прийомного батька) директором ПАТ "Черкаський АБЗ", але їм було двічі відмовлено в реєстрації. Цей крок повністю розв'язав би руки Олійнику і Бондаренку, який тепер, увійшовши до наглядової ради "Черкаського АБЗ" почав поводитися, за словами акціонерів, як новий господар. Працівники заводу додають, що чули, як мер говорив, що всіх погрожував звільнити, хоча кадрові питання на АБЗ не належать до його компетенції.
У зв'язку з цим з'явився великий ризик, що те сучасне обладнання, яке було орендовано у інвесторів, можуть захопити. Цей ризик в результаті себе виправдав. Через кілька днів після незаконного призначення Сергія Якимчука директором заводу робилася спроба людьми Бондаренка (Геннадій Шевченко – екс-заступник мера, який, за словами депутатів, є одним з головних організаторів "кривавої сесії" в Черкасах) разом з силовиками і Якимчуком увійти на завод. Природно, що інвестори, яким належить обладнання нового заводу, передбачаючи наслідки, завчасно виставили охорону. Таким чином, атака на завод була відбита.
Усвідомивши, що зареєструвати директором Якимчука не вдасться, Олійник нібито вирішив перевести 24% акцій на іншого свого кума і найближчого соратника – Мушієка, правда, через його сина. Таким чином дочка Якимчука Лілія Луговська продала свої акції синові Михайла Мушієка – Андрію, який також раніше був депутатом Черкаської міської ради від ВО "Батьківщина". Примітно, що раніше Андрій Мушієк був помічником народного депутата України Володимира Олійника. Того самого Олійника, який сьогодні ховається від українського правосуддя в Москві.
Оскільки сума покупки досить велика, то в Черкасах відразу ж заговорили, що кошти на покупку дав друг сім'ї Мушієка Володимир Олійник, ставши, по суті, партнером Бондаренка не тільки через команду, а тепер і через бізнес. Нагадаємо, що склад команди нинішнього мера Черкас – практично ідентичний тому складу, який був у Володимира Олійника, коли останній був мером.
Найсумніше в цій історії те, що після невдалої спроби захопити "Черкаський АБЗ" Бондаренком, Якимчуком і Мушієком (читай – Олійником), місто Черкаси за 2017 рік не замовило на заводі ні тонни асфальту. Відповідно, міський бюджет недоотримав грошей у вигляді сплачених податків. Ключові комунальні підприємства Черкас, як-от "Черкасиводоканал" і "Черкаситеплокомуненерго", яким для їх діяльності необхідний асфальтобетон, також не скористалися послугами "Черкаського АБЗ". Натомість тендери вигравала нікому невідома фірма ПП "Шляхбуд" із села Христинівка, за якою стоїть Григорян Роберт Хоренович, про співпрацю якого з мером Бондаренком ми розповімо в окремому розслідуванні, присвяченому дорожньому господарству Черкас.
Як повідомляв сайт vikka.ua, мер Черкас за останні два роки влаштував у мерію десятьох депутатів.
