Один із провідних українських журналістів Віталій Портников оцінив результати вчорашніх переговорів у Женеві між США, ЄС, Росією та Україною. Пропонуємо нижче його допис на сайті Ліга.net:
"Не зупинятися і не вірити. Це головний висновок для України після переговорів у Женеві
Про що насправді домовилися учасники переговорів у Женеві? Чи справді з'явився реальний шанс зупинити насильство в Україні і запобігти можливості російської агресії? Чи пішла Москва на поступки або ж ці поступки довелося робити Україні і Заходу?
Відповідей на ці питання в самій Женевській декларації немає і бути не може. Відповідь можна буде знайти тільки в конкретних подіях, що відбудуться – чи не відбудуться – після її підписання. Тому серйозно можна говорити тільки про обставини, якими керувалися учасники переговорів.
Нас, звичайно ж, цікавить російський резон. Тому що українські і західні резони зрозумілі: необхідно стабілізувати ситуацію, почати реальні економічні та політичні реформи, провести вибори… Це і є те, що називається словом "деескалація". Але навіщо стороні, яка зацікавлена саме в ескалації, брати участь у таких переговорах? Російський резон простий. На перший погляд, все розвивається за планом Володимира Путіна: окупація Криму, дестабілізація Донбасу, можна думати про наступні кроки.
Але насправді є наслідки, які в Кремлі недооцінювали.
Перше – це наростаюча міжнародна ізоляція Росії, яку змушені констатувати навіть високопоставлені російські чиновники. Росія залишилася у світовому співтоваристві практично наодинці. Захід не тільки не збирається відмовлятися від санкцій, а думає про їхнє нарощування. Для соратників Володимира Путіна це втрата мільярдів доларів, відчутні наслідки і для російської економіки в цілому – і це тільки початок. А в разі відторгнення ще якої-небудь української області Росія отримає санкції третього рівня, тобто повну економічну блокаду і ще кілька мільйонів нахлібників, жителів регіону з невизначеним статусом, якому доведеться забути про будь-які інвестиції. Витрати, які Росія змушена робити у зв'язку з окупацією Криму, говорять самі за себе.
Друге: схід України не став для диверсантів і найманців Путіна легкою прогулянкою. Стало зрозуміло, що при всіх складнощах, які зібралися в українських силових структурах за роки правління Віктора Януковича і цілеспрямованого розвалу цих структур російськими агентами, на сході доведеться воювати. І стикатися не тільки з прихильниками окупації, але і з її активними противниками, яких у Криму було, звичайно ж, набагато менше.
Путін не зацікавлений у війні з численними жертвами. І в економічній ізоляції він теж не зацікавлений. Він зацікавлений в тому, щоб його визнали імператором і щоб на Заході з ним розмовляли, як з імператором. І він зацікавлений в успішних спецопераціях, парадах, телекартинках і тріумфові.
Тріумф у нього вже був, якраз в день зустрічі в Женеві. Його телевізійна пряма лінія – справжнє тріумфування переможця в традиціях давнього Риму: севастопольці в ролі вдячного врятованого варварського племені з берегів Тавриди, Ірина Хакамада в ролі Клеопатри, щасливий народ витягає руки в класичному привітанні…
Спецоперацію в Донецькій області він проводить. До параду 9 травня готується. Чому б на цьому тлі не спробувати зменшити негативні наслідки свята? Тобто подивитися, що буде, якщо Росія сяде за стіл переговорів. Послабить Захід санкції. Чи відведе Україна війська від кордонів. Словом, це перемир'я, під час якого можна буде трохи перепочити і зібрати сили.
Для України та її західних партнерів важливо тільки одне – не зупинятися і не вірити. Те, як відреагували на результати женевської зустрічі президент Барак Обама, прем'єр Арсеній Яценюк і баронеса Кетрін Ештон, дає надію, що це розуміють і у Вашингтоні, і в Києві. Про недовіру говорять вголос. Про підтримку України – теж. Як і про необхідність боротьби з сепаратизмом.
Росія погодиться на заміну диверсій, спецоперацій та державного тероризму політичним врегулюванням тільки тоді, коли зрозуміє, що обдурити партнерів не вдалося і не вдасться уникнути ні війни, ні санкцій третього рівня. Важливість підсумків зустрічі в Женеві в тому, що вперше з початку російської агресії проти нашої країни для політичного процесу відкрився хоча б невеликий шанс".
