Черкащанин Богдан Теліженко з 16 років грає на саксофоні та інших інтсрументах, а ще співає у черкаському хорі. Виконувана ним музика звучала у Піднебесній, а спів музиканта лунав на сценах Італії та Чехії. Про свої пригоди у Китаї та Європі, а також тамтешнє відношення до українських музикантів саксофоніст розповів сайту vikka.ua.
У музиканта своєрідний стиль життя. Робота не за графіком, а від замовлення до замовлення. "Плюс у тому, що ти належиш сам собі, а мінус – у відсутності стабільності", – зазначає черкащанин. До того ж у рідному місті багато не заробиш. Черкаси не радують попитом на живе виконання та насичене музичне життя.
Тож, отримавши три роки тому пропозицію поїхати до Китаю, Богдан зібрав валізу та полетів на інший бік континенту.
"Я з колегами-музикантами працював у китайському місті майбутнього, де все обладнано за найсучаснішими технологіями та скрізь встановлені сонячні батареї", – розповідає черкащанин.
Такі урбаністичні явища Китаю також називають містами-привидами. Це незаселені міста, які китайський уряд будує з нуля. Вони розраховані на мільйонне населення, але стоять пустими.
Місто, де три місяці жив, відпочивав та працював Богдан, має відкритися у 2019 році. Але декілька років тому там вже почало з’являтися населення і навіть працював розважальний комплекс з аквапарком. Саме там і знайшлася робота для українських музик.
"Коли ми там були, у місті здебільшого мешкали заможні китайці та робочі, що проводили будівельні роботи. Велика частина міста була пустою. Безлюдні вулиці у країні, де більше мільярду населення. Це важко уявити. Ми навіть грали на них у футбол. Взагалі, більше відпочивали, ніж працювали. Я, можна сказати, поїхав туди у відпустку", – зазначив саксофоніст.
Але не це найбільше вразило черкащанина у Піднебесній. До китайського менталітету українцям доводилося звикати.
"Там не можна бути впевненим ні в чому. У них у мові немає слова "точно", є слово "можливо". Треба було враховувати те, що покладатися на якісь домовленості з китайцями не варто. Зате це компенсує низький рівень агресії. Китайці ніколи не йдуть на відкритий конфлікт. Але на підлість – легко", – ділиться враженнями Богдан. До речі, його китайці побоювались – через бороду та великий зріст.
У Китаї специфічні творчі смаки. "У культурних центрах країни, як Гонконг, музику цінують більше, там досвідчений глядач і слухач. У місті, де грали ми, китайці більше хотіли бачити шоу, ніж слухати якісну музику. Там досі цінується європейська зовнішність, особливо жіноча. Тому у місцевій галузі розваг працює так багато українців. Серед них чимало черкащан. Щонайменше 20 моїх товаришів бувають у Китаї на заробітках", – розповідає черкащанин.
Українським жінкам у Китаї заробляти куди легше, ніж чоловікам. Модельна зовнішність, чи просто миле обличчя цінується набагато більше, ніж висококласне резюме.
"З одного боку радий за земляків, а з іншого – сумно спостерігати, що легкі заробітки не спонукають їх розвиватися. Загальний творчий рівень та рівень зарплат через таку масовість йдуть на спад. Що казати, якщо 80% наших дівчат працює в караоке-барах. Там є така професія – розважати клієнтів. Чим більше він замовить, тим більше отримає дівчина", – каже саксофоніст.
Грати у Китаї на вулиці можна, а отримувати за це гроші – ні. "Як тільки кладеш на землю капелюха, набігає місцева поліція. В Європі все по-іншому. Але там я був не як музикант, а як співак – у складі черкаського естрадного хору, що працює при нашому музичному училищі" – пояснює він.
За словами Богдана Теліженка, у хорі 40 виконавців і спів для них не виконання якихось обов’язків, а внутрішній поклик. "Ми не отримуємо зарплату і їздимо на конкурси та фестивалі за рахунок спонсорської допомоги", – зазначив він.
До речі, спів черкащан був неодноразово відзначений за кордоном. "У Празі брали гран-прі, в Італії посіли перше місце у номінації "Фольклор". У цьому напрямі нас дуже часто відзначають", – ділиться спогадами черкащанин.
У туристичних містах Європи на музику найбільший попит. Не виключення – вуличні виступи. "Колись у Флоренції ми з хором виступили біля одного із соборів. За 15 хвилин заробили 400 євро. Звісно, для 40 осіб це небагато, але це було дуже яскраво", – згадує Богдан.
Він сподівається, що колись Черкаси теж стануть туристичним містом. На його переконання, таку красиву місцевість, краєвиди просто неможливо не перетворити на зону відпочинку. Якщо це станеться, його землякам та колегам не доведеться шукати щастя за кордоном.
Як повідомляв сайт vikka.ua, після життя в Австралії черкащанин змінив ставлення до України на краще.
