У ніч на 6 липня у Черкасах у квартирі в пятиповерхівці по вулиці Хрещатик сталася пожежа. Під час надзвичайної ситуації загинула родина: тато, мама і їхня дворічна дитина. Як стало відомо сайту vikka.ua загинула родина Панасенків: Максим, Маша і їхній син Льова. Нині правоохоронці і працівники ДСНС вивчають ситуацію і проводять експертизи.
Максим Панасенко: ким він був
Максим Панасенко відомий у Черкасах адвокат, юрист та підприємець. Він є співвласником кількох фірм, які володіють об’єктами нерухомості у місті.
Виріс у Черкасах. Його батько працював на Черкаській ТЕЦ, потім слюсарем на Черкаському Хімволокно. Максим Панасенко закінчив школу № 17.
У школі він найбільше любив уроки фізкультури та історії. Займався футболом, згодом хокеєм. За радянських часів служив в армії, звільнився у званні старшини.
У 2006 році вступив до Київського університету внутрішніх справ і в 2011 році отримав диплом спеціаліста за фахом «правознавство». Зайнявся приватним бізнесом.
Двічі балотувався до Черкаської міської ради. Перший раз від Партії вільних демократів, другий – від Європейської солідарності. Але жодного разу не був обраний.
Як говорять друзі і знайомі, завжди привітний і веселий. У 2022 році, коли розпочалася повномасштабна війна, він вступив до лав Черкаської Тероборони. Хоча мав можливість отримати відстрочку. Воював разом із своїми побратимами на Запорізькому напрямку.
У 2022 році народився його син – Льова. Разом із Машею вони давно мріяли про дитину. Проте сталося, що сталося…
Що говорять друзі про Максима і Марію
Яна Щербатюк, волонтер
Максим Панасенко. Маленька тобі сповідь з вдячністю, що ти був…
2015 рік звів та познайомив на політичному поприщі…
2022 рік відкрив тебе новим та іншим!
Повномасштабна зробила спілкування частішим, по ділу: співпраця військовий-волонтер… Пишалася, як ви дружно і оперативно в себе в роті все налаштовували і облаштовували. Ти завжди на позитиві, енергійний, оптимістичний, відповідальний, хазяйновитий…Якщо свято-ти обов’язково старший по привітанню та квітам.
Янка, добра фея-так ти постійно називав мене, я навіть скрінила твої повідомлення так то було оригінально і приємно … На згадку про тебе лишились тепер ряд відео та фото військово-волонтерських звітів та ті самі скріни…
Ти поважав свою військову родину, ти совісно віддавався цій справі…Рівно тиждень тому ми мали останню зустріч, як завжди веселу, де ти, як виявилось востаннє, попросив допомогти забрати до вас в команду хлопчину, який дуже запав тобі в душу…в памʼять про тебе буде так, як ти того хотів!
Ти дуже любив свою сім’ю… як же ти радів народженню сина… перша можливість під час війни поїхати за межі України побачити дружину з карапузом, скільки ж то було щастя в твоїх очах…Це неможливо прийняти яке то трапилось горе з вами… легких хмаринок! Честь…
Максим Полішкевич, військовий
Востаннє я бачив Макса весною під час своє відпустки. Ми з Любою прогулювалися ввечері центром Черкас та випадково зустріли його. Максим, як завжди, був бадьорий та життєрадісний. Звісно ж розмова була здебільшого про війну. Його сім’я теж пожила за кордоном та повернулася. Він розповів, як “святкував” свої п’ятдесят чи п’ятдесят з чимось на Запоріжжі під акомпанемент артилерії. Поговорили про його Золотий Хрест на нагородну зброю за участь в боях на Київщині…
Я дивувався, що йому перевалило за півстоліття. Він випромінював життя та енергію.
Він був з тих, хто міг легко уникнути служби в армії. Йому точно вистачало для цього і професійних знань, і грошей, і зв’язків. Але з приходом повномасштабки він вдягнув піксель…
Я не знав особисто його сім’ю, але від того не менш боляче.
Ти був фахівцем і любив свою справу. Ти був батьком і чоловіком та любив свою сім’ю. Ти був воїном і любив свою Батьківщину. Спочивай з миром…
Олена Кавенська, волонтер
Я не можу в це повірити … і це прийняти ..
Ця звістка випалює мені душу .. це життя не справедливе!!! Воно забрало в нас найкращих, рідних, веселих, добрих завжди усміхнених ДРУЗІВ.
Ви тепер наші янголи Ми завжди будемо вас памʼятати!
*********
Похорон відбудеться у вівторок (9 липня) біля Пагорбу Слави.
