З часів українського Євромайдану минуло більше двох років. Якщо вірити обіцянкам та ідеям, які там лунали, українці вже мали б жити у абсолютно новій державі. І вона справді змінилася. Та чи усі зміни на краще? Саме в кризові моменти потрібно переосмислювати свої цінності, напрями руху, стратегічні плани. Але це неможливо без розуміння точки відліку та оцінки ситуації, в якій перебуває країна.
Про зміни, що відбулися в державі або мали статися після Євромайдану, сайт vikka.ua поцікавився у відомого казкаря-лірника, блогера, сценариста, актора та телеведучого, черкащанина Сашка Лірника. Свого часу він був активним майданівцем. Тепер же митець вважає, що народ привів до влади зовсім не тих людей.
– Чи втілюються у життя ідеї, що були проголошені на Майдані 2014 року?
– Ті зміни, на які я очікував, не відбулися. Хоча очікування були дуже великі, багато чого анонсувалося.
– Однією з таких ідей було очищення влади. Чи виконали те, що обіцяли?
– Я вважаю, що люстрація в Україні взагалі не відбулася.
– А що думаєте про процес децентралізації влади?
– Взагалі не зрозуміло, звідки в Україні з’явилася необхідність децентралізації влади. У нас ніхто не питав: треба вона нам чи не треба. Не пояснили, чим вона має закінчитися. Очевидно, що децентралізація нав’язується зверху. Хоча теоретично я розумію, що хотіли зробити по прикладу Польщі. Там воєводства. У наших умовах це взагалі може вилитися у сепаратизм. Під час війни – це шлях до розділення.
– Виправдовує очікування нова поліція?
– Ой-ой! Нова поліція! е гарні хлопці і дівчата, катаються на імпортних машинах. А толку? Треба, щоб регіонали та діамантові прокурори були покарані. Чи могли змогли поліцейські скрутити того суддю, що відстрілювався? Не змогли. Є такий анекдот ще з совка, коли американець розповідає радянській людині про досягнення своєї держави. А совок йому у відповідь: "Зате ми робимо ракети, перекриваємо Єнісей, а також у галузі балету ми попереду планєти всєй". І більше нічого. Так і з новою поліцією. Поки що це тільки красива форма. Але добре, що вже немає на дорогах тих даішників з паличками.
– Можна сказати, що в Україні нарешті з’явилася потужна армія?
– Я не військовий, щоб давати якусь оцінку армії. Але можу сказати, що зміни, які відбулися, на краще. І я переконаний, що цей процес можна було б пришвидшити. Замість цього, кошти вивозяться в офшори. Багато чого не робиться. В Умані закрили оптико-механічний завод, а він міг випускати тепловізори, так необхідні військовим. Два роки триває війна. За цей час можна було не один завод побудувати: і тепловізори виготовляти, і стволи для гармат, для автоматів виготовляти. Що, сталі в нас немає? Станки купити важко? Військовий час потребує військових рішень, а не понтів. Чому досі волонтери на собі стільки тягнуть?
– А як, на Вашу думку, з часів Євромайдану змінився український менталітет?
– Ми – українці. А що ще мало змінитися? Мала змінитися влада. Цього не сталося. Майдан був стихійним і мав би породити стихійних лідерів. Натомість прийшли нікчемні лідери. Українці хочуть мати свою державу і щоб ніхто в їхні справи не втручався. Дуже гарно про українську національну ідею сказав Лесь Подерев’янський: "Від…ться від нас". От вам і весь менталітет.
– Але він це сказав давно. Невже з того часу нічого не змінилося?
– А що – гарна фраза! От тільки влада в нас не чує народ. Я не знаю, як у наших умовах можна продовжувати зберігати старі домовленості: торгувати з Росією, "ДНР", не перекривати кордон. Це – бізнес і на цьому всі мають. Це дуже паскудно. Так не можна. Як війну вигравати? Треба змінювати владу радикально. Але не на радикалів. Влада має бути українська. Не може керувати державою той, хто думає про бізнес. Тут або одне, або інше.
– Кому б ви довірили керування державою?
– Зараз дуже багато військових, які показали себе справжніми патріотами. І нехай вони не знають усіх тонкощів, треба їм довірити керувати. А у нас до влади приходить бидло. Треба дати можливість очолити державу патріотам. Вони не такі мальовані, але знають ціну життю. Таких лідерів ніде не показують, бо всі ЗМІ комусь належать. Але я точно знаю, що вони є. Волонтерів, наприклад, теж ніде не показують, але вони роблять величезну роботу.
Як повідомляв сайт vikka.ua, у Черкасах пам’ятною ходою нагадали про початок АТО.
