27 років тому Наталія Капустян із Канева потрапила в аварію: автівка, у якій її віз чоловік із сусіднього села, злетіла з мосту в прірву. Жінка зламала хребет і відтоді пересувається на візку. Про це повідомляє Gazeta.ua.
45-річна черкащанка розповідає, що в школі була активна, бігала на великі дистанції, мала гарне дихання.
"Якось у Каневі мене побачив знайомий із Яблунева. Запросив на своє весілля. 12 травня 1990 року, за місяць до випускного, поїхали туди з подружкою Інною. У селі нас визвався підвезти машиною місцевий хлопець. Щойно повернувся з армії, був п'яний. Дорога йшла через міст. Водій розігнався і машина впала з нього. Перекинулася тричі. Інна й хлопець відбулися легким переляком. А я розтрощила спинний хребець", – пригадує жінка. З тих пір вона пережила чотири клінічні смерті. Востаннє відчувала, наче летить у темній трубі, а потім побачила жмут світла – світло в операційній.
У черкаській лікарні Наталія пролежала півроку. Лікарі їй зразу сказали, що ходити не буде. Шанси на життя оцінювали 50 на 50.
"Коли мене забрали додому, щодня до хати ходили однокласники й друзі. Бувало, по 18 осіб гостювали. Але згодом дівчата почали виходити заміж, хлопці – одружуватися. Мною опікувалися батько, мати й сестра. За півтора року почала лежати на животі. Згодом – сідати. Потихеньку рухала руками. Щопонеділка приходила мамина знайома Валентина Жук. Навчила вишивати. Поступово поверталося бажання жити. До шевченківських свят підготувала першу виставку вишивки, присвячену Кобзарю", – розповідає Наталія.
Тоді вона з мамою організувала великий розпродаж своїх робіт, щоб мати змогу поїхати на шість місяців лікуватися до Донецька.
Коли лікування трохи допомогло, жінка зайнялася спортом. Опанувала стрільбу з пістолета та стала дворазовою паралімпійською чемпіонкою України.
2003-го вона очолила міську організацію інвалідів. Проводить для них фестивалі, опікується найважчими. Також опікується хлопцями, які повернулися із зони АТО.
2013 року Наталія Капустян переїхала від батьків до власного житла. Його подарував тодішній губернатор Сергій Тулуб.
"Живу на першому поверсі. Будинок такий, що пандус зробити неможливо. Щоб мене занести, треба двоє хлопців. То я вже знаю болячки всіх чоловіків із під'їзду", – сміється Наталія. Зараз вона живе з чоловіком 60-річним Миколою. Він удівець, теж інвалід на візку. Щотижня їздить на роботу в Смілу на меблеву фабрику. "Має золоті руки", – додає жінка.
Як повідомляв сайт vikka.ua, канівську школу спеціально переобладнали для учениці з інвалідністю.
