Берегиня, чарівниця, яка, до чого не торкнеться, усе розквітає. Інна Куцаєнко із Єрок не має часу скаржитись на життя, адже жінка має безліч захоплень. Серед них – створення унікальних барельєфів. Ті нині прикрашають стіни місцевої школи.
Про усі таланти художниці розповідають "Вісті Черкащини".
"Якби в добі було хоча б 48 годин, а не 24, то, можливо, мені тоді б часу вистачало, – розповідає майстриня. – Я часто довго не можу заснути, бо думаю: ще те й те можна зробити, такий проєкт втілити. Скоріше б ранок!"
Інна народилась у Ватутіному. В 6-річному віці з батьками переїхала в Єрки. Багато часу проводила у Петраківці на Катеринопільщині біля татової родини – Нестеренків. Саме від них успадкувала потяг до мистецтва.
"Юрій Нестеренко – педагог із Катеринопільського будинку творчості, що вчив дітей робити моделі кораблів, це мій рідний дядько", – пояснює жінка.
У Інни прекрасна сім’я. Чоловік Богдан – будівельник, який в усьому їй допомагає й підтримує. Гарний дім, де кожна деталь (картини, барельєфи, численні вироби) промовляє, що тут мешкають гармонійні, люблячі люди зі своєю особливою філософією життя. Родина виховує двох дітей: сина Владика та доньку Катрусю.
Інна Куцаєнко працює у школі лаборантом, а також веде гурток у місцевому будинку дитячої творчості. Навчає діток виготовляти вироби з пластиліну, паперу, малювати. Паралельно сама навчається в Уманському педагогічному університеті, здобуває фах учителя образотворчого мистецтва й дизайну. Досі мистецтво опановувала самотужки, методом спроб і помилок.
Майстриня каже, що малювати любила з дитинства. Але потяг до творчості відчула після народження донечки. Малювала, потім захопилась барельєфом. Спершу робила підручними засобами – чайними ложками, ножиками, розплесканими цвяхами, тепер використовує аерографи (спеціальні розпилювачі фарби), мастихіни (шпателі для барельєфу). Працює на гіпсокартоні, листках OSB, фанері, стінах, використовуючи фінішну шпаклівку або шпаклювальну гладь.
На усіх поверхах Єрківської школи можна знайти її роботи. Оздоблювала Інна й шкільний актовий зал, де зобразила місцеву церкву, залізничний вокзал, кар’єр.
Загалом майстриня постійно в русі, постійно розвивається.
"Я не можу довго робити одне і те ж. Бо тоді підкрадається творча криза. Тому періодично змінюю види діяльності: то малюю, то займаюсь барельєфом, декупажем, то роблю квіти з гофропаперу, то прикраси до пасхальних кошиків, то різдвяні подарунки. Навіть маски в період пандемії виготовляла з оригінальним оздобленням. Я з тих людей, яким хліба не дай, а дай намалювати чи щось зобразити. Якщо не закінчу роботу, потім треба знову чекати натхнення", – розповідає художниця.
Окремі вироби Інни глядачі могли бачити у сценічних костюмах місцевого танцювального колективу, у якому займається її донька.
Майстриня критично оцінює свої перші роботи і не збирається зупинятися на досягнутому. Вчиться, аби вдосконалити свої вміння, здобути не тільки практичний досвід, а й теоретичні знання.
Крім того, Інна – відомий зооволонтер. У її оселі нині знайшли прихисток 7 собак і 5 котів. Інколи тварин буває й більше. Надавши їм належну допомогу, їх віддають у добрі руки. Однак є такі, з якими родина вже не збирається прощатись.
"Останню собаку я підібрала на вулиці після ДТП. Вона добу пролежала, але ніхто їй не надав допомоги. Коли я підійшла, вона гарчала, кусалася. Але я без страху взяла її голими руками. Довелось прооперувати у ветклініці. Потім три тижні виходжувала, врешті навчила трохи ходити. Віддати вже не зможу, бо шкода", – ділиться жінка.
Як повідомляв сайт vikka.ua, майстриня з Черкащини відроджує забуті старовинні рецепти.
