Серед боліт у Чорному лісі поблизу села Мале Старосілля Смілянського району в затишному яру, оточеному з усіх боків лісом, приблизно п’ять століть тому був утворений Ірдинський Виноградський Успенський печерний монастир. Протягом тривалого часу він був одним із головних православних центрів Смілянщини.
Про це інформує сайт "Рідна Черкащина".
Найменування "Ірдинський" походить від річки Ірдинь, що протікає поблизу. Назва "Виноградський" закріпилась пізніше, коли тамтешні ченці посадили виноградники в кількох верстах від монастиря.
Час появи цих печер невідомий, але, за переконаннями ченців, вони існували ще з 14 століття. Перша згадка про монастир у документах датується 1656 роком. Це був універсал Богдана Хмельницького від 20 вересня, за яким монастир отримав дозвіл на будівництво власне монастирського комплексу та багато земельних угідь.
За переказами, в печерах цього монастиря ховалися від переслідувачів гайдамаки, а Юрій Хмельницький – син відомого гетьмана України Богдана Хмельницького, шукаючи душевний спокій після зречення від своєї влади, постригся в ченці Ірдинського Виноградського Успенського монастиря під ім’ям Гедеона.
Узагалі, про монастир існує багато суперечливих даних. Наприклад, деякі автори стверджують, що "в давнину монастир був жіночим, але після сплюндрування його чи то татарами, чи то ляхами і відновлення його на гроші Івана Мазепи стає чоловічим". Походження інформації невідоме, але вона суперечить всім іншим даним. Адже тоді виходить, що Юрій Хмельницький не міг бути в ньому ченцем.
Печери і територію монастиря ще в кінці XIX століття досліджував граф Бобринський, ним була виконана величезна робота, бо територія монастиря охоплює 15 Га. Була складена карта печер, проте через численні завали дійти до кінця і з’ясувати, куди ведуть печери, так і не вдалося ні йому, ні його послідовникам.
За час свого існування монастир безліч разів руйнували татари і турки, але після кожного руйнування його відновлювали. У другій половині ХІХ ст. в обителі крім церков з’явилися братська трапезна з кухнею, нові келії, лазня, готель, виконаний ряд інших ремонтних та будівельних робіт. Станом на 1881 р. у монастирі нараховувалося 12 ченців, а на початку ХХ ст. – понад 20.
Найтрагічніший період існування монастиря припадає на період радянської історії. Після кількох грабежів у 20-ті роки ХХ століття його остаточно закривають в 1923 році, а територію і приміщення передають під лепрозорій (госпіталь для прокажених) у 1927 році.
Після численних пожеж і руйнувань монастир так і не відновили. Сьогодні на його території розміщується психоневрологічний інтернат, а для відвідування доступні тільки вцілілі і частково відновлені печери.
f-picture.net
f-picture.net
Інтерес до печер з’явився наприкінці ХХ ст. Одні з перших наукових розвідок цієї пам’ятки були здійснені у 1998-1999 рр.: тоді вчені не змогли проникнути у завалені підземелля. Більш результативна спроба була зроблена в 2003 р.: за результатами обстеження був складений план підземних ходів Виноградського монастира. Також була встановлена приблизна довжина печер колишньої обителі – близько 150 м, а залягають ходи на глибині 4-6 м.
Рештки підземної обителі залишаються сьогодні практично поза увагою як церковного керівництва, так і православних вірян. Печера-церква нині містить ікони та імпровізовані свічники, час від часу у ній правляться молебні…
Як повідомляв сайт vikka.ua, десятка найцікавіших дерев’яних храмів Черкащини.
