Під знаком Тризуба тримала оборону УНР, його зображували на нагородах і листівках УПА, на лацканах одягу учасників багатотисячних мітингів проти комуністичного тоталітарного режиму наприкінці 80-х рр. ХХ ст. Заради українського Тризуба віддавали свої життя Герої Небесної Сотні на поч. ХХІ ст.
19 лютого в Україні відзначають День Державного Герба. Саме цього дня 1992 р. Верховна Рада затвердила тризуб як малий герб України, головний елемент великого Державного Герба. Історію символу розповідає сайт 5 каналу з посиланням на інформацію Українського інститут національної пам’яті.
Золотий Тризуб на синьому щиті – національний символ українців часів визвольних змагань XX ст.
- Тризуб має тисячолітню історію. У давні часи це був знак князівського роду Рюриковичів – правителів Русі.
- У часи Української Народної Республіки Тризуб затверджено Державним Гербом України, що підкреслює спадкоємність з історичним минулим України.
- У ХХ ст. Тризуб став символом боротьби українців за незалежність. Радянська тоталітарна система затаврувала його як «націоналістичний знак». Використання Тризубу в СРСР заборонялося, «винуватців» жорстко карали.
- Відновивши незалежність у 1991 р. та обравши Тризуб Державним Гербом, Україна тим самим зберегла традиції Української Народної Республіки.
- Російська агресія в Криму і на сході України 2014 р. розпочалася зі знищення Тризуба як маркера української ідентичності.
- Тризуб об’єднує українських патріотів, які сьогодні – на сьомому році російської агресії проти України – захищають суверенітет і територіальну цілісність України.
- Для українців у всьому світі Тризуб символізує зв’язок із Батьківщиною.
Чому Тризуб?
Найдревніше зображення Тризуба, віднайдене археологами, датується X ст. Припускають, що це був магічний знак роду, оберіг. Відомо до 40 його тлумачень: тризубець, підсвічник-трикірій, сокіл, якір, житній колос, лук зі стрілою, триєдина жертва в ім’я перемоги життя над смертю…
Є також гіпотеза, що це знак триєдинства світу та поєднання символів поширених колись культів сонця і якоря.
У Київській Русі тризуб був родовим знаком Рюриковичів. Його численні зображення віднайдені на тогочасних монетах (срібляниках і златниках), печатках, посуді, надгробках, цеглі, актових печатках, перснях-печатках, злитках-гривнах, зброї, спорядженні, товарних пломбах. Цей символ власності та влади переходив із покоління в покоління, видозмінюючись, аби кожен представник роду мав власну емблему (наприклад, попередники князя Володимира Святославича мали двозубці). Навершя у формі князівського знака було головним елементом давньоруських стягів.
Особливо багато артефактів – за період князювання Володимира Святославовича, який запровадив у нашій країні християнство. Тому Тризуб і вважається знаком князя Володимира Великого.
Протягом століть на землях Русі було поширене зображення тризуба. Після занепаду роду Рюриковичів воно поступово витіснилося. Від XІV ст. входять в ужиток територіальні знаки, наприклад у Києві – з архистратигом Михаїлом, у Володимирі-Волинському – зі святим Георгієм, у Луцьку – святим Миколаєм, у Львові – левом.
Цікавий факт: у головному храмі католицького світу – соборі святого Петра у Ватикані – є вівтар святого Еразма. Він прикрашений мозаїчними зображеннями св. князя Володимира, св. княгині Ольги та символу державності України (зображення українського герба – Тризуба). Вівтар розташований за статуєю святого Петра і є особливим місцем, де відбувається таїнство сповіді.
Військо Запорозьке
У XІV ст. почали з’являтися геральдичні національні системи. Власний герб створило і Військо Запорозьке – козак із мушкетом (інша назва «лицар із самопалом»). Його зображували на військових печатках гетьманів та кошових отаманів у XVI – І пол. XVII ст. Від кінця XVII ст. традиційний герб використовували як Городове, так і Низове Військо Запорозьке, щоправда «низовики» додали ще зображення спису. Проте утвердженню власної геральдичної системи завадила повна ліквідація автономії Гетьманщини.
Українська Народна Республіка
У молодій республіці тризуб уперше зустрічається на печатці Генерального Секретаріату, якою скріплювалися урядові документи. Виготовлення печатки ініціював генеральний писар Павло Христюк. До розроблення долучив знавця старовини Миколу Біляшівського.
Із проголошенням УНР у листопаді 1917 р. питання державного герба стало особливо актуальним. Центральна Рада створила спеціальну підготовчу комісію, що об’єднала істориків, юристів, гербознавців і художників. Її очолив Михайло Грушевський. Він вважав, що гербом України має стати золотий плуг на синьому тлі як «символ творчої мирної праці», навколо – історичні герби українських земель. Комісія розглянула кілька проєктів, але обрала Тризуб.
6 січня 1918 р. тризуб із хрестом над середнім «зубом» у 8-кутній рамці з’явився на перших грошах, випущених Українською Народною Республікою. Автором банкноти у 100 карбованців був художник-графік Георгій Нарбут.
Після проголошення 22 січня 1918 р. самостійності України, питання про офіційне затвердження державної символіки потребувало негайного вирішення. Але через війну з більшовиками оголошувати конкурс або проводити широке обговорення ескізів не могли. 7 лютого Центральна Рада востаннє засідала в Києві. Під натиском ворога вона перебралася до Житомира, звідти – до Сарн і нарешті – до Коростеня.
Там 25 лютого 1918 р. на засіданні Малої Ради (орган Центральної Ради, що діяв між сесіями) був затверджений Герб УНР. Ухвалений закон не містив малюнків, а мав лише опис. Майже через місяць, 22 березня, Мала Рада схвалила зображення герба авторства відомого художника Василя Кричевського – Тризуб князя Володимира Великого, обрамлений оливковим вінком.
Із протоколу засідання Малої Ради:
«25 лютого 1918 року, місто Коростень
У справі державного герба України Мала Рада ухвалила: «Гербом Української Народної Республіки приймається знак Київської Держави часів Володимира Святого».
За часів Гетьманату Тризуб залишився в геральдичному вжитку. 24 листопада 1918 року спеціальна комісія схвалила проєкти герба та печатки, підготовлених Георгієм Нарбутом, але вони залишилися незатвердженими.
За часів Директорії гербом відновленої Української Народної Республіки служив Тризуб без вінка. 21 січня 1919 року комісія у справах вироблення проєкту герба УНР дійшла висновку, що соборна Україна має поєднати емблеми УНР і Західноукраїнської Народної Республіки, а також знак князя Володимира. Із 22 січня 1919 Тризуб включили до крайового герба Західної області Української Народної Республіки.
У міжвоєнний період Тризуб став символом боротьби українців за свободу
Його використовував уряд УНР в еміграції та різні політичні організації, зокрема на емблемі Організації українських націоналістів був Тризуб із мечем на місці середнього зуба.
Тризуб містився в символіці і мельниківської, і бандерівської гілок ОУН. У зв’язку з проголошенням Акту відновлення Української Держави похідним групам видали інструкції «Боротьба й діяльність ОУН під час війни» із зобов’язанням вивішувати Тризуби, національні й організаційні прапори на всіх «видних місцях» (будівлях держустанов).
Символіка державності позначилася і в Українській повстанській армії: на елементах одягу, передусім головних уборах – мазепинках, петлюрівках – а також ременях. На них кріпили Тризуби. Інколи на одностроях були нарукавні нашивки із Тризубом.
У СРСР Тризуб був заборонений. Для комуністичного режиму він лишався ознакою націоналізму.
У 1960-1980 рр. КДБ не раз займалося справами про використання націоналістичної символіки. Так, 30 грудня 1967-го синьо-жовтий прапор із Тризубом і написом «Ще не вмерла Україна, і слава і воля» – був вивішений на будівлі Кіровського райвиконкому в Дніпропетровську (тепер – Дніпро); 23 квітня 1970 року – у телефонній кабінці в Чернівецькому університеті; 7 січня 1984 року – над поштовим відділенням села Демидове на Львівщині.
Після відновлення незалежності України 24 серпня 1991 року Тризуб як малий державний герб затверджений 19 лютого 1992-го Постановою Верховної Ради України.
Конституція України 28 червня 1996 року закріпила цей символ нашої держави. Тепер остаточно. І ніхто чужий більше не матиме права диктувати українцям свою волю.
Як раніше повідомляв сайт vikka.ua, черкаська волонтерка Лора Когут розповіла про духовну підтримку військових на Донбасі.
