Микола Шевченко із села Залізнячка, що на Звенигородщині, вирізьблює посуд із дерева. Виготовляє його схожим на той, яким користувались у давнину. Ремесло опанував самостійно, і теслює нині не тільки в задоволення, а й з користю: на доброчинному аукціоні планує продати вироби, аби вторговані гроші спрямувати на облаштування старовинного козацького цвинтаря, розповів він Суспільному.
Жоден шматочок яблуні, вишні чи ясеня у майстра не лежать даремно.
“Для різьбяра деревина, мов полотно для художника — для творчості, а не для багаття. Якщо просто взяти колодку груші, то ви в ній нічого не побачите. Та якщо її поставити боком, то вже зʼявиться якийсь малюнок”, — пояснив він.
На полицях у майстерні — вази, цукорниці, тарілки та келихи. Форму для виробів йому підказала сама природа, зазначив пан Микола:
“Є деревʼяний виріб із тріщинами й такими ґанджами. Я не знав чи щось вийде з цього, чи не вийде. Потім уже як почав робити, то вийшла неординарна ваза в якої малюнок — це сама природа. Також колись попросили зробити підставку під страусині яйця, як сувенір”.
Опанувати мистецтво виготовлення посуду з дерева майстер мріяв із дитинства:
“Я навіть у школі ручку до молотка зробив, то поставили трійку. Це було не моє. Але колись я працював одним прекрасним чоловіком і він мене запросив спробувати, сказав, що це моє. Я був просто щасливий”.
З того часу почав теслювати:
“Став працювати і відчувається так, наче я все знаю. Враження, що є якась рука, яка мною керує”, — поділився Микола Шевченко.
Усі свої вироби Микола Шевченко планує продати на доброчинному аукціоні, який проведе, аби допомогти облаштувати памʼятку села — старовинний козацький цвинтар.
“Там є камʼяні хрести, це рідкість. Цвинтар потрібно розчищати, підтримувати та вивчати, а меценати в чергу не стають”, — пояснив він.
Читайте також на сайті ВІККА
- На Черкащині прибрали старий цвинтар: наступним буде кладовище в селі Колодисте
