У Києві презентували фільм "Гіркі жнива". Історію кохання, що розгортається у часи Голодомору 1932-1933 років, покажуть у 45 країнах світу. Творці запевняють: зробили усе можливе, щоб про Голодомор дізналося якомога більше людей поза межами України. Про це повідомляє Радіо Свобода.
До Києва з Канади приїхали продюсер фільму Ян Ігнатович та режисер Джордж Менделюк, а також виконавчий продюсер Деніс Девідсон (США) та виконавиця головної жіночої ролі Саманта Баркс (Великобританія).
kino-nik.ru
На великі екрани в Україні стрічка виходить 23 лютого, а за кордоном "Гіркі жнива" покажуть у 45 країнах – на всіх континентах. У Росії ж показів поки що не планують. Виконавчий продюсер Деніс Девідсон пояснив, що жоден із російських дистриб’юторів наразі не висловив зацікавленості.
Жнива і купальська ніч, весілля і похорони, вишиванки, сивуха і паляниці – і все це на тлі млинів музею народної архітектури в Пирогові. Такою Україну побачить західний глядач на початку фільму "Гіркі жнива". Коли разом із пострілами більшовиків прогримлять "колгоспи" і "продрозкладка", сповнена життя картина втратить барви, щоб аудиторія ненадовго поринула в атмосферу Голодомору 1932-1933 років.
Сюжет картини зосереджений довкола перипетій у людських долях, а сцени розстрілів, втеч і переслідувань не дають глядачеві відволіктися ні на секунду.
На прес-конференції у Києві продюсер фільму Ян Ігнатович зазначив: формат обрали такий, щоб західній аудиторії було цікаво – мовляв, інакше, який був сенс?
Сцену з піснею "Місяць на небі…" зняли за один дубль
Головний герой Юрій у виконанні Макса Айронса виростає упродовж фільму із парубка-художника до воїна і борця за свободу, а його дружина Наталка (Саманта Баркс) очолює під час Голодомору "жіночий бунт". За словами режисера, таким чином показали, що в українській культурі жінки виступають як неймовірно потужна природна сила.
"Я дуже відрізняюся від такої героїні, як Наталка, – сказала Баркс на прес-конференції в Києві. – Я навчаюсь чогось від кожного героя, якого я граю. Особливо від Наталки – вона неймовірно хоробра. Вона однозначно надихає мене, і я би хотіла думати, що у подібній ситуації в мене була би хоч одна десята її відваги. Хто знає, але я вважаю, що вона надзвичайно сильна жінка".
Для фільму акторка вивчила фрагмент народної пісні "Місяць на небі…" – сцену із нею зіграла з першого дубля. Саме цю пісню співала матір Джорджа Менделюка. Разом із сестрою вона тікала від Голодомору з Харкова до Львова – у "Гірких жнивах" герої вирушають до Львова зі Сміли, що на Черкащині.
Чуттєві деталі у стрічці з’являлися не тільки з реальних історій, але й випадково. За сюжетом, до Юрія прибився хлопчик-сирота Любко. Коли Юрій після розлуки зустрічає Наталку, дізнається, що вона втратила їхню спільну дитину. За сценарієм, Любко у цей момент іде геть. Однак на знімальному майданчику юний актор "передумав" і повернувся – таким чином у героїв стрічки з’явився названий син.
"Чого тільки Сталін не накоїв українським людям, але ця родина все одно возз’єдналася", – підсумував режисер.
На службі у Сталіна були свої фейкові новини, – режисер
Акторка Саманта Баркс зазначила: раніше про Україну знала зовсім трохи, а про Голодомор дізналася зі сценарію. Творці "Гірких жнив" наголошують: за межами України інформації про Голодомор майже немає. На прес-конференції у Києві Менделюк зауважив, що у 1932-1933 роках на Заході все ж знали про голод, але явище fake news існувало вже й тоді.
"У Сталіна був дехто на ім’я Волтер Дюранті, апологет, і ми у фільмі це згадуємо. Він отримав Пулітцерівську премію і писав "протилежну інформацію", – зазначає Джордж Менделюк. – Він говорив: це не голод, це недоїдання. Ми говоримо про це сьогодні, бо є відповідність між тим, що було тоді, і що відбувається зараз. Ми сьогодні говоримо про фейкові новини, а то були – фейкові новини на службі у Сталіна".
За словами виконавчого продюсера, після пробних показів у Сполучених Штатах та Великій Британії глядачі запитували: чому ми досі про це не знали? Світ має про це знати – чому нам досі ніхто цього не показав?
Продюсер Ян Ігнатович наголосив, що метою фільму було зберегти правдивість історичних фактів. У картині є персонажі, що називають себе "українськими націоналістами" та "українськими патріотами" – вони ж вигукують "Слава Україні!" Ігнатович наголошує: у 1930-х роках ця фраза не мала продовження, а всі потенційні паралелі із сучасністю залишає на розсуд для глядачів.
Український історик Людмила Гриневич, яка консультувала творців фільму, додала: українцям у цьому фільмі повернули право мати власну ідентичність і національні настрої. За її словами, з літератури часів Радянського Союзу випливає, що у 1930-ті роки не існувало поняття "український патріотизм". Лише після відкриття документів Об’єднаного державного політичного управління СРСР, зауважує Гриневич, стало відомо: в Україні соціальні настрої дуже тісно перепліталися з національними.
Як повідомляв сайт vikka.ua, у Черкасах створили безкоштовний кіноклуб.
