Кінець 90-х і початок 2000-их. Буремні роки, формування грошового капіталу, демократичні вибори, протистояння в мерії, перший імпічмент міському голові, арешти, допити і звинувачення у розбазарюванні бюджетних коштів.
Сайт vikka.uа продовжує екскурс в історію депутатського життя в період 1998-2002 років. У цей час на політичному горизонті почали запалюватися перші зірки майбутнього політичного бомонду, а "старі кадри" потроху відходили у забуття.
Міський голова знову Олійник
Після перемоги над підприємцем Олегом Тішаковим міським головою Черкас знову став Володимир Олійник. Кампанія Олега Тішакова була потужною. На його боці виступала популярна тоді газета "Молодь Черкащини". Черкаси, як і у 1994 році, поділилися навпіл. Одні підтримували нині діючого мера, а інші – бізнесмена Тішакова. Після виборів сам підприємець залишив місто. Кажуть, що його потім бачили у Кіровограді, Києві і навіть Ізраїлі.
Олійник переміг тоді з різницею у понад 1000 голосів, левову частку яких тоді дав Оршанець. Цей населений пункт приєднали до Черкас і там якраз почала створюватися база прикордонних військ. Примітно, що одним з керівників військової частини був Володимир Абраменко, який через кілька років обійме посаду начальника відділу екології міськвиконкому. Сам Володимир Олійник пояснить свою прихильність прикордонників так: "Стосовно прикордонних військ, Оршанця, то дивуватися немає чому. Я там не гість, щонайменше на рік разів п’ять-шість їжджу у цей забутий усіма закуток: претендентів моїх бачили лише перед виборами, коли вони обіцяли ощасливити усіх. Міський голова займався цим об’єктом, ми його будували – і школу вели і садок, дороги асфальтували, поповнювали матеріально-технічну базу".
Ще чотири роки правління Олійника очікували на Черкаси. Це були чотири роки протистоянь, імпічментів, референдумів, викидів компроматів, президентських виборів і… вибори, які змінили політичну еліту.
Районні ради "цвіли і пахли"
Районні ради у Черкасах у період 1998-2002 років були досить потужними. Мали своє лобі, управляли майном і величезними чиновницькими апаратами. Олійнику вдалося потроху зменшити вплив районних рад, забравши у них повноваження в освіті, медицині і частково ЖКГ. Але вони продовжували вносити свою лепту в управління містом.
Загалом у райрадах було 74 депутатів: у "Придніпровці" – 38, у "Соснівці" – 36.
Керівником Соснівської районної ради була Валентина Івашкевич, вона керувала районом з 1988 року. Її правління закінчилося у 2006 році, а ще через чотири роки райради були ліквідовані. Згодом Валентина Івашкевич засвітилася в Народній партії України, була помічником на громадських засадах у нардепа Сергія Терещука.
У Придніпровській районній раді був також свій незмінний керівник – Григорій Сасько. Він пережив на цій посаді і Володимира Соколовського, і Володимира Олійника, у 2002 році балотувався в мери. І лише при Анатолію Волошину його позбавили посади у результаті "палацового перевороту" у райраді. Нині на пенсії. У Мошнах на 70 сотках розбив сад, який і доглядає.
Як бачимо, навіть бланк протоколу виготовлений ще на радянській друкарні газети "Правди". Просто уявіть, який був тираж цих бланків, що "дожив" до 1998 року. Черкаська обласна друкарня газети "Правда" – це стара друкарня на вул. Громова. У 1995 році туди зайшов інвестор – німецька компанія "Графія". Вони почали виготовляти картонні упаковки. Нині це провідний виробник картону в Україні.
Більшість, збита з бюджетників
У міській раді було 60 депутатів. Усі народні обранці обиралися по мажоритарній системі. Партії тоді не були надто потужними. Хоча існували депутатські фракції Народного руху, КПУ і Партії воїнів Афганістану. Орієнтовно міську раду можна було поділити на кілька груп впливу.
Група бюджетників
Понад двадцять депутатів були представники бюджетної сфери: медики і освітяни. Якщо у минулому скликанні вчителів налічувалося чимало, то в той період пальму першості взяла медицина. Серед бюджетників були і рядовий склад, і керівники лікарень. Примітно, що чимало лікарів були в опозиції до міського голови Олійника.
Серед бюджетників-депутатів такі відомі в Черкасах прізвища: Наталія Жакіна (керівник Палацу молоді у Південно-Західному районі), Олег Забєлін (незмінний директор Центру дитячої та юнацької творчості), Ольга Зінченко (на той час головний лікар Другої міської поліклініки), Юрій Король (директор школи, а згодом керівник одного з управлінь в ОДА при губернаторстві Тулуба), Анатолій Ляшенко ( головний лікар Третьої міської лікарні, помер у травні 2014 року), Микола Маніло (лікар, згодом очолював дитячу лікарню, нині активно виступає проти будівництва "курятників" "Нашої ряби" біля с. Мошни), Олександр Мороз (лікар, очолював поліклініку "Фотоприладу"), Василь Пивоваров (освітянин, директор школи, у 2010 році став депутатом міської ради від Партії регіонів, у 2015 році балотувався від Блоку Петра Порошенка), Володимир Ручко (головний лікар Першої міської лікарні), Сергій Саєнко (освітянин), Олег Стадник (лікар-травматолог), Алла Хоперія (директор ЗОШ №29, що у Дахнівці, у 2004 році виїхала з Черкас) та інші.
– Йшла жорстка позиційна боротьба за групи впливу серед депутатів, була опозиція олійниківській більшості. Навіть проходив політичний водорозділ по депутатах-медиках. Головні лікарі були в мерській більшості, ми ж, від "Черкаської перспективи" у меншості, – розповів Олег Стадник, який на той час працював у Першій міській лікарні дитячим ортопедом-травматологом.
Група підприємців
У більшості підприємці, які потрапили до міської ради, працювали з міським головою і його більшістю. Серед відомих підприємців Ігор Калашник, який очолював підприємство-афганців "Інтербуд". Після цього був кілька разів депутатом. Загалом він рекордсмен по отриманню депутатського мандата. Йому тричі довіряли свої голоси жителі міста: 1998, 2002 і 2006 років. Востаннє він балотувався від Блоку Петра Порошенка "Солідарність". З його ім’ям і компанією "Інтербуд" пов’язували чимало бюджетних і будівельних скандалів. Сам Ігор Калашник або був членом, або керував бюджетною комісією міської ради. За часів Олійника найбільшим був скандал з придбанням колясок "Майра", але про це згодом.
У березні 2016 року Ігоря Калашника не стало…
Наталія Чернявська. Вона одна з перших, хто в Черкасах почав будувати кіоски, облаштовуючи їх на зупинках. Ще досі в реєстрі тимчасових споруд Черкас можна побачити її прізвище.
Галина Олексенко. Нині вона керівник фірми "Каштан-плюс". З 1990-х років організовувала харчування в школах і садках міста. Цим же займається і понині. У 1990-х частина її бізнесу залежала від замовлень мерії. У 2002 році Галина Олексенко очолювала міську ТВК, яка довгий час не могла оголосити переможця мерських перегонів.
Валентин Слюсар, керівник приватної фірми "Дантист". Він був обраний головою комісії з охорони здоров’я.
"Група ЧПК"
Група ЧПК чи "Нафтоенерго" – так називали депутатів, які входили до групи, якою керував Юрій Косвін, директор черкаського м’ясокомбінату. Спільно із ним працював Роман Борсук, який на той час був причетний до "ЧПК-ФАРМ". В цю групу входили ще кілька депутатів. Вони були опозиційними до Володимира Олійника. Саме вони ініціювали імпічмент, викривали махінації з бюджетом і землею. У Володимира Олійника була своя "нелюбов" до цієї групи.
Роман Борсук та Юрій Косвін свого часу фігурували у справі про підкуп на виборчому округу № 201 округу, де переміг Нестор Шуфрич…. не без допомоги 20-гривневого Івана Франка.
Цю групу ще називали групою "Нафтоенерго" Юрія Подобєдова – депутата Верховної Ради України.
Політичні фракції і групи
У міській раді досить активною була тоді фракція комуністів. Достеменно ніхто з опитаних нами колишніх депутатів того скликання не міг назвати їхню кількість: 4-5 осіб. Серед них відомі і понині прізвища – Олег Малий, Валентин Орел (був кілька разів депутатом міської ради), Георгій Шалєєв.
Мали своїх представників і УСВА. До них можна було віднести бізнесмена Ігоря Калашника та Михайла Мушієка – давнього соратника мера Володимира Олійника. У 1998 році він вперше потрапив у міську раду, у 2002 році був переобраний. Нині є депутатом обласної ради від ВО "Батьківщина". Він мав відношення до фірми "Кабул", а його родина до автостоянки на "Митниці", де нині зводять багатоповерховий будинок.
Був серед афганців і Ігор Малишев – Почесний громадянин Черкас. Правда, "почесного" він отримав після своєї загибелі. Він був заступником голови обласної організації; із 1998 року до остатнього дня свого життя працював у відділі у справах ветеранів війни та воєнних конфліктів міськвиконкому. При його безпосередній участі у 1992 році в місті була прийнята програма будівництва. Двічі обирався депутатом Черкаської міської ради у 1994 та 1998 роках.
У 2001 році він отримав статус Почесного громадянина Черкас і посмертно нагороджений пам’ятним знаком ІІІ ступеня "За заслуги перед містом Черкаси".
У 2001 році по округу Ігоря Малишева були проведені перевибори. Тоді найбільш затятими конкурентами були Олег Петренко (нинішній нардеп від Черкас) та Ігор Приходько. Останній і переміг у тому двобої.
Олегу Петренку навіть не прогнозували лідерство. "Навіть у п’ятірку не потрапиш", – говорили тоді йому скептики. Олег був молодий, щойно закінчив фінансовий технікум.
– Хотілось щось змінити вже тоді, хоча й був молодим. Було цікаво. Зайняв здається друге місце. Хоча не прогнозували навіть входження в п’ятірку. Приходько працював на окрузі вже давно. Його там знали. Під час кампанії він возив дітей на відпочинок в табори. Перемогти у нього було малоймовірно. Але я спробував. Тому результату, що отримав, завдячую студентам фінансового технікуму, який тоді і закінчив, – розповів депутат Верховної Ради Олег Петренко.
Про Ігоря Приходька ми розповімо у наступних наших публікаціях. Сам Ігор Приходько в певний час був опозиційним до міського голови, виступав проти будівництва АЗС у парку "Сосновий бір" (у минулому Парк 50-річчя). Але найбільше його пов’язують першим випадком, коли депутата затримували при отримані грошей.
Група "Черкаська перспектива"
Групу "Черкаська перспектива" сформував Михайло Сирота, який у період 1994-2002 року був депутатом Верховної Ради. Саме він став ініціатором і ідейним натхненником створення такого об’єднання – по аналогії з "Українською перспективою", в яку входили Сергій Кудряшов, Сергій Одарич, Микола Томенко і Юрій Оробець. У Черкасах до "Черкаської перспективи" увійшли представники Народного Руху, "Просвіти" та ДемПеУ.
"Черкаська перспектива" на той час об’єднала "молодих і перспективних". Очолював "перспективівців" – Олександр Котькалов. Згодом пан Котькалов був директором КП "Медтранс", а нині, як приватний підприємець, надає транспортні послуги для черкаських лікарень та поліклінік.
До складу "Черкаської перспективи" входили: Олександр Котькалов, Віталій Латишев, Сергій Гончар, В’ячеслав Скічко (нині волонтер, керівник волонтерської організації "Наш батальйон"), Валерій Майборода (чоловік відомої в Черкасах депутатки обласної ради Любові Майбороди), Олег Стадник (нині директор департаменту охорони здоров’я міськвиконкому).
Силовий блок
Силовий блок у міській раді представляли двоє.
Анатолій Джоболда, підполковник СБУ. Згодом його обрали секретарем міської ради. У 2002 він також отримав депутатський мандат, а вже за рік став секретарем міської ради. Нині пенсіонер. Хоча політики не полишає. Ми знайшли його в проекті "Український вибір". Щоправда, тодішні його інтерв’ю датовані ще травнем 2015 року. "Український вибір" – це проект Віктора Медведчука. На його сайті Анатолія Джоболду представляють як керівника ініціативної групи Громадського руху "Український вибір" в Черкасах.
Анатолій Джоболда
Григорій Качур – у минулому керівник міліції. У 1994 році був обраний заступником міського голови. Так само працював замом і в каденції 1998-2002 року. Після буреломного 2002 року залишився без роботи. Не на довго. У 2003 році очолює Центр підготовки і підвищення кваліфікації. Керував ним до 2010 року.
Як ставали депутатами?
Олег Стадник розповів, що на виборах 1998 року вперше став депутатом (згодом ще двічі обирався у міську раду 2002-2006 років (по мажоритарці) та в період 2010-214 років (від Партії вільних демократів).
Олег Стадник
– На виборах 1998 року я вперше став депутатом. Переміг на мажоритарному окрузі з великим відривом. Бажаючих було не багато – 4 конкуренти. Йшов під егідою ГО "Асоціація лікарів м. Черкаси" (нині цю організацію очолює Віталій Григор’єв ). Загалом це були вибори до усіх рівнів влади. Йшли у загальному блоці "Черкаська перспектива", очолював його Михайло Сирота. У Його штабі і формувався список депутатів від ГО "Асоціація лікарів". На той час моральна роль медиків і освітян буда високою у суспільстві. Одних медиків було 12 депутатів. Були головні лікарі – Володимир Ручко, Анатолій Ляшенко, Олександр Мороз, але було багато і рядових лікарів. Це Володимир Удоденко, Петро Троценко, Микола Маніло, – розповів Олег Стадник.
Віталій Латишев – один з трьох молодих депутатів того скликання – виграв з великим відривом у підполковника СБУ. За його словами, у той час не було якихось технологій, піарників, політтехнологів. Достатньо було провести кампанію правильно, спілкуватися з людьми. Сам він балотувався по округу в районі "Кривалівки".
Віталій Латишев. Фото v4asno.com
– Я проводив кампанію "від дверей до дверей", обійшов увесь округ. Організував чотири хвилі листівок. Вони були чорно-білі, проте маркером на кожній робив позначки – наприклад, галочку, в реченні "Голосуй за Латишева", – розповів Віталій, який наразі працює у виданні "Прес-центр".
На той час не було технології "зачистки" скриньок від агітації. Перемогти міг будь-хто, не залежно від того чи були у нього гроші, зв’язки чи посада в мерії. Це був перехідний період, коли ніхто не розумів, що таке бюджетні кошти, міські замовлення тощо.
Про першу невдалу спробу імпічменту Олійнику, чим жило місто у ті буремні роки, які рішення ухвалювали депутати, про арешти чиновників, обшуки і нову хвилю протистояння читайте в наступній частині циклу "Екскурс в історію".
Як повідомляв сайт vikka.ua, черкаські депутати вилаялися на камеру.
