Іпотерапію в Черкасах рік тому почали реалізовувати на базі ГО «Спілка батьків, молоді з інвалідністю “Перспектива”», що отримує фінансування з міського бюджету. За підтримки небайдужих там з’явилося кілька коней, обладнали майданчик для їзди верхи, залучили реабілітолога. Про це розповідають у пресслужбі Черкаської міськради.
Віднедавна коней та фахівців, готових розвивати цей напрям, додалося. Під час війни на базі «Перспективи» почав діяти центр «Прихисток» для тимчасово переміщених осіб. І наприкінці березня, тікаючи від обстрілів, сюди приїхала пані Олена із Сєвєродонецька. Жінка мала там свій кінний клуб, і, несподівано знайшовши однодумців, попросила про допомогу. Тож у Черкасах прихистили не тільки її з батьком, а й 4-х коней, яких вдалося перевезти із Сєвєродонецька.
Невдовзі тут прихистили ще одну власницю коней – Оксану зі Святогорська Донецької області.
Оскільки на базі «Перспективи» надають послуги реабілітації для людей з інвалідністю, Олена та Оксана зі своїми тваринами також прилучилися до занять з іпотерапії.
– Зараз ми маємо 15 коней, кілька кіз та овець. Упродовж року послуги з іпотерапії у нас отримують майже 60 осіб. Це молодь з інвалідністю нашої організації та вихованці центру комплексної реабілітації «Жага життя». Прагнемо, аби курс із 10 занять наші підопічні могли проходити двічі на рік. Намагаємося створювати умови для роботи іпотерапевтів і розвитку цього напряму в Черкасах, – розповідає керівник громадської організації Валерій Гаврилов.
За його словами, поруч із критим майданчиком для іпотерапії планують зробити ще один для верхової їзди, та леваду для випасу. Треба добудувати стайню, готуватися до зимівлі тварин. Складно фінансово, бракує техніки й рук для облагородження території, приготування їжі тваринам. Дуже вдячні підприємцям і волонтерам, які привозять сіно та зерно їхнім підопічним.
– Якби нам вдалося придбати спеціальний підйомник, могли би реабілітувати й дорослих з інвалідністю, старших 18 років, і учасників АТО й нинішньої війни, які приходять зі складними діагнозами. Жінок, які приїхали з місць воєнних дій, ми хочемо працевлаштувати за урядовою програмою компенсації для внутрішньо переміщених осіб. Дякуємо Черкаській міській раді, зокрема, департаменту соціальної політики за підтримку нашої громадської організації, – каже Валерій Гаврилов.
Олена із Сєвєродонецька працює тут помічником іпотерапевта. Каже, для неї це новий цікавий напрям роботи:
– Мене навчає іпотерапевт Марина Черняєва, педагог за фахом, яка має спеціальну освіту. Подобається розташування Черкас, логістика, гостинна атмосфера міста. Приємно, що й нас прийняли добре, і тварини між собою знайшли спільну мову. Повертатися в Сєвєродонецьк мені поки що немає куди, місто розбомблене. Тому працюватиму в Черкасах. Вже маю певні плани, бачу перспективу і мету.
Черкащанка Оксана приводить на іпотерапію сина, який відвідує центр комплексної реабілітації «Жага життя» й зізнається: такі заняття йому на користь.
– Нам запропонували заняття з іпотерапії тричі на тиждень по півгодини. Синові подобається. Він став спокійніший, чекає кожного заняття, готує для коней яблука, моркву. Нам лікарі рекоментують пет-терапію (лікування тваринами). Ми завели вдома собаку й кота, сюди приходимо для спілкування з кіньми. Чудово, що в нашому місті є така можливість, – каже пані Оксана.
Як розповідає іпотерапевтка Марина Черняєва, любов до коней їй передалася у спадок – її дід був кавалеристом, тож тепер і сама намагається передати це своїм вихованцям.
– Трапляється, що спершу діти дуже обережно підходять до коней, побоюються їх. Але буквально за кілька хвилин починають посміхатися, залюбки катаються на конях, потім підгодовують їх. Взагалі іпотерапія – це не тільки катання на конях, а спілкування з тваринами, – говорить пані Марина.
За її словами, кожен діагноз потребує свого підходу при реабілітації. У «Перспективі» планують, аби заняття тривало не 30 хвилин, а 2–3 години, під час яких з дітьми працюватиме психолог, реабілітолог тощо.
– Погано, що люди тікали від війни, але добре, що опинилися у Черкасах, де їхні знання і тварини дуже потрібні. Коні там були просто приречені, а тут можуть спокійно жити й пастися, допомагати дітям та молоді з інвалідністю. Мені радісно, що цей напрям розвивається навіть у таких важких умовах. Це плюс для нашої організації, наших дітей, взагалі розвитку іпотерапії. Хотілося, аби більше людей підтримували цю справу: волонтерили біля коней, допомагали кормами чи спорудженням парканчика навколо території випасу тварин тощо. Від маленької допомоги кожного робилася би загальна добра справа, – каже мешканка будинку для родин з дітьми з інвалідінстю Ліана Деркач.
Читайте також: «Спорт єднає»: у Черкасах стартував дитячий футбольний фестиваль.
