Минуло 8 років, відколи перші протестувальники вийшли на столичний Майдан, аби висловити обурення діями тогочасної української влади. 21 листопада 2013 року мітингарі у Києві, а згодом і в інших населених пунктах України гуртувалися на площах на підтримку інтеграції з Євросоюзом. Згодом мирний протест переросте в боротьбу за гідність і свободу.
Якими були три місяці революційних подій на Черкащині і як наші земляки боролися на столичних протестах – згадуємо в стислому нарисі за матеріалами Обласного краєзнавчого музею та Державного архіву.
Перші протести на підтримку асоціації з ЄС
Експонат Черкаського обласного краєзнавчого музею
Перші мітингарі в Києві зібралися ввечері 21 листопада, за ними, у ніч із 21 на 22 листопада та наступного дня – розгорнулися протестні акції в решті обласних центрів, зокрема і в Черкасах.
Черкаську акцію на підтримку євроінтеграції організувала місцева активістка Таїсія Плахута, яка очолювала обласний осередок партії «Демократичний альянс». Місцеві мітингарі протестували на Соборній площі.
Студентський мітинг у центрі Черкас
Експонат Черкаського обласного краєзнавчого музею
Посилення напруги в Черкасах, як і по всій країні, сталося в ніч на 30 листопада, коли силовики жорстоко розігнали мирний мітинг на київському Майдані.
Відтоді черкащани виходили не лише на підтримку євроінтеграції, а й відстоюючи свої громадянські права, честь і гідність.
Зранку 30 листопада невелика кількість черкасців зібралася на мітинг у центрі міста. Протест організувала тодішня опозиція.
Велика демонстрація черкаських студентів відбулася 2 грудня. Центральною частиною міста з українською і європейською символікою пройшли студенти Черкаського національного й Черкаського державного технологічного університетів.
Студенти на мітингу біля ЧНУ. Фото з власних архівів
Вони вимагали притягнути до відповідальності тих, хто розганяв мирний мітинг у столиці, і провести справедливе розслідування.
Підняття прапора Євросоюзу біля міськради
Експонат Черкаського обласного краєзнавчого музею
Далі драматизм подій лише посилювався. Працівники місцевих медіа пікетували Обласне управління МВС у Черкасах з вимогою покарати силовиків за жорстоке побиття мирних мітингувальників у Києві. Невдовзі громадські активісти сформували мінімайдан у наметі біля Черкаської міськради.
Черкаські мітингарі вимагали відставки тодішнього очільника облдержадміністрації Сергія Тулуба. Тоді він входив до провладної «Партії регіонів».
Народний спротив збирав уже по декілька сотень черкащан. 11 грудня на щоглі біля будівлі Черкаської міської ради активісти намагалися підняти прапор Євросоюзу. Їм завадив опір міліції.
Новорічна ялинка на Соборній площі в Черкасах, грудень 2014. Фото з власних архівів
Під час грудневих подій черкаська міліція вручила підозру місцевому активістові Ярославу Приходьку, який брав участь у протестах. Його звинуватили в побитті міліціонера й присудили декілька місяців домашнього арешту.
Дві спроби штурмувати Черкаську ОДА
Експонат Черкаського обласного краєзнавчого музею
Загострення боротьби між мітигнувальниками й силовиками і спроби захопити будівлі обласних адміністрацій покотилися всією країною після того, як у Києві активісти зазнали серйозних поранень і загинули перші протестувальники – Сергій Нігоян, Михайло Жизневський, Юрій Вербицький.
Перший штурм будівлі Черкаської облдержадміністрації припав на 23 січня. Події почалися ввечері, але для стишення протестувальників із Києва прибули підрозділи «Беркуту» й міліція – вони витіснили мітингарів.
Експонат Черкаського обласного краєзнавчого музею
Того дня обійшлося без загиблих. Однак постраждала черкащанка, яка зазнала травм від горщика з квітами, що впав із вікна одного з поверхів прямо їй на голову. Протестувальниці довелося довго лікуватися, в результаті дівчина отримала інвалідність.
Вигляд будівлі Черкаської облдержадміністрації та Черкаської обласної ради з боку вулиці Хрещатик після нічного штурму, 24 січня
Наступного дня біля приміщення Черкаської обласної прокуратури зібрався пікет мітингувальників, які вимагали звільнити затриманих під час штурму будівлі облдержадміністрації.
Пікет мітингувальників біля Черкаської обласної прокуратури
У статті «Вісника черкаського майдану» ідеться про те, що після двох спроб штурму облдержадміністрації в Черкаській області зафіксували найбільшу кількість затриманих мітингарів на душу населення.
Друга спроба захопити будівлю ОДА відбулася 27 січня й була спровокована «тітушками», які розпочали штурм будівлі.
Вхід до будівлі Черкаської ОДА під час штурму, спровокованого «тітушками»
«Беркутівці» кинулися на активістів та автомайданівців. Після розгону силовики продовжили переслідування й побиття мітингарів, трощили їхні автівки. Тієї ночі в Черкасах затримали чимало протестувальників, зокрема й журналістів. Дісталося й кореспондентам із сусідніх Польщі й Білорусі.
Загибель під колесами «Джипа»
Облаштування блокпоста часів Майдану. Експонат Черкаського обласного краєзнавчого музею
«Гарячими» були й події на автошляхах, де черкащани облаштували блокпости. Місцеві активісти й автомайданівці намагалися завадити руху автобусів і автівок, що везли «тітушок», які за гроші боролися з протестувальниками, і міліціянтів з різних регіонів Украни.
Блокпости встановлювали на виїздах із Черкас, на дамбі і на трасах, зокрема на трасі Київ–Одеса, де був жвавий рух транспорту. Для перешкоджання руху «чужих» активісти користувалися пристроями для зупинки і пробивання коліс, саморобними жезлами.
Одними з найактивніших були самооборонівці в Корсунь-Шевченківському і Катеринопільському районах.
Трагічна подія сталася на трасі поблизу Маньківки: активісти в селі Подібна блокували трасу Київ–Одеса. Проте «Джип» на великій швидкості пробивав дорогу, і місцевий активіст Віктор Чернець загинув під колесами автівки.
«Кривава дамба»
Експонат Черкаського обласного краєзнавчого музею
Найвищого піку громадський спротив досягнув 18 лютого, коли в столиці загинуло чимало людей, лунали постріли. У Черкасах теж була остання спроба влади силою придушити повстання – 20 лютого силовики розігнали блок-пост на дамбі.
Того дня фотокореспондент Ігор Єфімов виконував журналістську роботу й попри те, що був у світловідбивальному жилеті з написом «ПРЕСА», зазнав тяжкого побиття від міліціянтів.
Протягом кількох років Ігор намагався через суд довести вину колишнього працівника міліції, через якого журналіст отримав струс мозку й численні забої. Проте торік цю справу закрили за строком давності.
По 100 гривень за участь в Антимайдані
Відомість про виплати й номерні знаки автобуса. Експонати Черкаського обласного краєзнавчого музею
На одному з блокпостів на Черкащині активісти зупинили автобус, що повертався з псевдомітингарями. Відомість засвідчує оплату людям у сумі 100 грн за участь в київському Антимайдані.
Черкащани на київському Майдані
Одяг Андрія Мережка, у якому черкащанина був на Майдані. Експонати Черкаського обласного краєзнавчого музею
Андрій Мережко –учасник Революції, самооборонівець. Поряд із одягом, взуттям і респіратором – уламок статуетки Божої Матері. Її активіст знайшов на Майдані 18 лютого 2014 року на місці імпровізованої каплички, яку силовики зруйнували під час протистоянь у Києві. Андрій вважав статуетку своїм оберегом, що допоміг йому вижити під час жорстоких протистоянь 19 і 20 лютого.
Експонат Черкаського обласного краєзнавчого музею
Лідія Жгир – учасниця демонстрації з перших днів. Економіста за фахом, вона без професійної підготовки робила перев’язки й доглядала за хворими бійцями. 18 лютого, під час жорстоких «зачисток» у Києві, один із «сотників» спровадив Лідію з Майдану – мовляв, рятуйся, бо до ранку тут ніхто не доживе. Дівчина пішла, проте на ранок повернулася й опинилася серед медиків, які рятували життя поранених майданівців.
Черкащани – Герої Небесної Сотні
Вони загинули внаслідок напруженого революційного протистояння:
Сергієнко Василь – журналіст, поет, громадський діяч, активний учасник Революції Гідності, зокрема кілька разів бував і на Майдані в Києві. Був викрадений із власного будинку в Корсуні-Шевченківському 4 квітня. Наступного дня його тіло знайшли зі слідами катувань за 15 км від дому;
Саєнко Андрій– підприємець, активний учасник Помаранчевої революції та Євромайдану, боєць «Самооборони Майдану». Занигув 20 лютого від кульового поранення в Києві, коли разом із групою протестувальників прикривав відхід майданівців під час першого наступу на позиції «Беркута»;
Пасхалін Юрій – учасник Євромайдану. Дізнавшись про силовий розгон 18 лютого, знову рушив на Революцію. Розстріляний автоматною чергою в спину 19 лютого – отримав три вогнепальні й одне пневматичне поранення;
Горошишин Максим – громадський активіст, волонтер Євромайдану. Був на Майдані постійно, хоча його рідні про це не знали. Під час січневих подій на Грушевського отримав численні забої й отруївся газовою гранатою. Стан його здоров‘я поступого погіршувався. Помер у лікарні від загостреної форми пневмонії 19 лютого;
Чернець Віктор – разом з іншими активістами в селі Подібна Маньківського району блокував трасу Київ–Одеса, перешкоджаючи руху міліції та «тітушок». Загинув під колесами «Джипа», який на великів швидкості пробивав дорогу;
Паращук Юрій – громадський активіст, волонтер Євромайдану. На Майдан приїздив із грудня 2013 року. Загинув 20 лютого від кулі снайпера – той поцілив йому в потилицю під час відступу силовиків із барикад на Інститутській;
Якубенко Михайло – громадський активіст, учасник Революції Гідності. Помер 18 квітня в Черкаській обласній лікарні від тяжких травм, що отримав під час заворушень на Грушевського;
Смоленський Віталій – громадський активіст, волонтер Євромайдану. Загинув 20 лютого біля Михайлівського собору в Києві від кулі снайпера;
Черненко Андрій – учасник Євромайдану. Помер 19 лютого в київській лікарні від вогнепального поранення.
Допомогу в підготовці публікації надав завідувач сектору воєнної історії Черкаського обласного краєзнавчого музею Денис Кулик. У статті використано експонатні матеріали музейної виставки «Майдан очима черкащан».
Авторка – Юлія Світайло
