Рік, що минув, був дуже продуктивним для українського кіно: наші стрічки змагались за нагороди головних фестивалей світу, від Каннського до Венеційського, та збирали повні зали на показах від Латинської Америки до Польщі. 2023-ий обіцяє буде не менш цікавим – про найочікуваніші українські кінопрем’єри читайте у добірці сайту “Оселя”.
“Щедрик”
Під час Другої світової війни через злочинну діяльність Німеччини та СРСР кілька дівчат, що мешкають в одному домі у Станіславові (сьогоднішній Івано-Франківськ) — доньки єврейського подружжя Гершковичів та польсокї родини Калиновських, стали сиротами, — проте від загибелі їх рятує українка Софія Іванюк — вчителька музики. Дівчата стають найближчими подругами з донькою української родини Іванюк, Ярославою, яка дуже любить пісню “Щедрик” та щиро вірить, що ця чарівна музика здатна творити дива та закінчити війну. Однак по закінченні Другої світової війни неприємності дівчаток продовжуються, оскільки їх забирають у Софії, яка визнана радянською владою ворогом СРСР, щоб помістити до дитячого будинку. Єдиним, що підтримує дух героїнь у важкий період, виявляється “Щедрик”.
За словами режисерки ОлесиМоргунець-Ісаєнко, “Щедрик” зібрав реальні історії, що відбувались у тодішньому Станіславі в 40-х роках. Одна з таких подій, відтворена у фільмі, сталася восени 1943 року, під час показу романтичної оперети “Шарика” композитора Ярослава Барнича – про кохання січового стрільця та мадярської дівчини. Під час вистави у драматичному театрі було вбито майже 30 оунівців – в залу просто зайшли німці, перекривши всі входи та виходи, та розстріляли членів ОУН.
“Памфір”
Події “Памфіру” відбуваються на Заході України напередодні Маланки. Памфір повертається до своєї родини після тривалої відсутності. Безумовна любов Памфіра до сім’ї має побічну дію. Коли його син влаштовує підпал у молитовному домі, герой змушений відновити зв’язок зі своїм неспокійним минулим. Знімали стрічку в Карпатах. Прем’єра фільму відбулась у травні 2022 року в рамках Каннського кінофестивалю.
“Ми цілісні, не лише коли фізично захищаємо свої територіальні кордони, а й коли відстоюємо ментальну та культурну боротьбу, тримаючи цю цілісну форму як держава, як нація, як народ” — каже режисер стрічки Дмитро Сухолиткий-Собчук.
“Довбуш”
XVIII століття в українських Карпатах. Жорстоке правління польської шляхти змушує гуцулів тікати в гори. Двоє братів, Олекса та Іван Довбуші, опиняються поза законом і стають опришками. У пошуках помсти панам за вбивство батьків Довбушів брати стають ворогами один одному: один прагне грошей, інший — справедливості. “Довбуш” — довгоочікувана стрічка режисера Олеся Саніна, справжнього майстра епічного історичного кіно, який 2013 року зняв фільм “Поводир” про Україну часів Голодомору.
“Українська історія багатогранна та сповнена болю, проте вона показує як наша країна, ніби той фенікс, відроджується з попелу й розквітає. Сьогодні наша незламність дивує чи не увесь цивілізований світ. Про це наш “Довбуш” — актуальне кіно про любов, свободу та право залишатися господарем на своїй землі, що набуло нових сенсів з початком війни”, — розповідає Олесь Санін в інтерв’ю “24 Каналу”.
“Мирний-21”
“Нова воєнна драма від режисера Ахтема Сеїтаблаєва ” Мирний-21″ розповідає про спротив луганських прикордонників у перші дні війни у 2014 році. У фільмі одну з головних ролей зіграв актор Павло Лі, який загинув від рук окупантів у березні на Київщині.
“Фільм “Мирний-21″ порушує питання довіри. Це питання універсальне і стосується будь-якої сфери в житті людини, чи то родини, чи кола друзів. Особливо ж гостро це питання проявляється в колективі людей, які перебувають в авангарді під час бойових зіткнень” — розповідає режисер фільму Ахтем Сеїтаблаєв.
“Я, Ніна”
В основі сюжету лежить реальна історія української журналістки Яніни Соколової, якій 2018 року поставили діагноз остеосаркома. Фільм присвячений темі онкології в Україні і є частиною однойменного проєкту, мета якого допомогти онкохворим психологічно. Сценаристкою і режисеркою виступила Марися Нікітюк. Головні ролі зіграли Яніна Соколова та Олексій Тритенко.
“Я поборола рак, але за сім місяців я на власному досвіді встигла відчути всі “барви” життя онкохворих… В Україні, на відміну від більшості провідних країн, діагноз “рак” все ще звучить як вирок, а левова частка людей щиро вірить, що онкологія заразна” – розповідає Яніна Соколова.
У прокат виходить навесні
“Люксембург, Люксембург”
Трагікомедія українського режисера Антоніо Лукіча, який 2020 року захопив глядачів своєю блискучою комедією “Мої думки тихі” про стосунки сина та матері. Цього разу новий фільм Лукіча досліджує складність стосунків батьків та синів. Стрічка переносить нас у 1998 рік. Двоє братів-близнюків дізнаються, що їхній батько, який покинув їх ще в дитинстві, захворів і помирає у лікарні Люксембурга. Після довгих суперечок брати таки вирушили на зустріч татові, але чи виправдала подорож їхні сподівання…
Прем’єра стрічки відбулась у рамках програми “Горизонти” Венеційського кінофестивалю.
У прокаті з квітня
“Демони”
Безхатько з Росії на ім’я Славік потрапляє до гоголівських місцин поблизу Сорочинців. Там він знайомиться з Ніною, яка погоджується його прихистити на зиму. Згодом йому доведеться зіткнутися з містичними особливостями цього селища та таємничою особистістю господині. Стрічка знята однойменною п’єсою Наталки Ворожбит (“Спіймати Кайдаша”), Наталка ж стала і режисеркою фільму. Головну роль у фільмі зіграла Руслана Писанка.
“…Це єдиний український фільм, де Руслана Писанка виконує головну драматичну роль. Її, на жаль, мало знімали в українському кіно. І це дуже несправедливо, бо вона видатна велика актриса. І тому я закликаю не прощатися, а чекати на фільм…” — розповідає Наталка Ворожбит.
“Бачення метелика”
Аеророзвідницю добровольчого батальйону з позивним “Метелик” обмінюють після двох місяців полону. Вона намагається повернутись до нормального, мирного життя в Україні, але біль і спогади нагадують про себе… Головні ролі зіграли Ріта Бурковська та Любомир Валівоц. Серед акторського складу — відома драматургиня та режисерка Наталка Ворожбит та актор і волонтер Мирослав Гай. У фільмі також зіграли непрофесійні актори: реальні лікарі, військові, зокрема колишні полонені. Прем’єра стрічки пройшла в Каннах у 2022 році.
Акторка Маргарита Бурковська зізнається, що під час знімань для неї було найважливіше бути чесною та достовірною. “Я готувалася понад чотири місяці напередодні знімань. Тренувалася, працювала з тренеркою-ветеранкою, ми їздили на фронт на позиції наших військових, зустрічалися з волонтерами, колишніми полоненими – жінками й чоловіками, мали дуже серйозні розмови про їхній досвід. Я вважаю, мені як акторці було дуже важливо навіть не просто почути їх, а бути з ними поруч і бачити їхні обличчя, як вони поводяться, як говорять”.
Текст: Катя Романів
