Вони ледь не щодня рятують людські життя. Їхній режим – схожий на супергеройський. Це все про черкаських рятувальників. Напередодні професійного свята вони запросили на гостини журналістів ВІККА-НОВИН. Вікторія Хамаза розповість більше.
Зі звичайних чоловіків у героїв вони перевтілюються по звуку сирени. І вже за тридцять секунд – мчать на допомогу. У героїв рятувальники перетворюються з легкої руки пані Світлани. Її робоче місце – серце пожежної частини. Тут приймають перші прохання про допомогу. Потому – віддають команду у частину. І так вже сім років, каже жінка. Все – задля одного.
Світлана Озиран, диспетчер: "Коли нам кажуть "дякую за роботу", інколи це дуже приємно"
А це перезмінка. Рятувальники звітують про найгарячіші події за останні 24 години. На щастя, сьогодні без жертв, каже Леонід. Він рятує людські життя майже десять років. Таку професію обрав не випадково.
Леонід Литвин, прапорщик: "Я обрав цю професію по сімейній традиції, тому що мені ця професія дуже подобається. Надавати людям допомогу, рятувати людей. Кожного разу, коли виїжджаєш, то воно запам’ятовується. Немає нічого ціннішого, як людське життя"
А тут рятувальники переводять подих після чергового виїзду. Зазвичай, кажуть, готують власноруч. Та сьогодні сил вистачило лише на чай.
Поки одні збираються з силами, інші – тренуються. Завдання номер один – підйом по висувній драбині. Анатолій долає перешкоду за лічені секунди. Все, каже, аби у потрібний момент не загубити жодного життя.
Анатолій, рятувальник: "Найважчі моменти, це коли страждають діти у цих пожежах, коли люди кричать з балкону, щоб допомогли. Ми намагаємося допомагати, бо це наша робота. Будь-якими силами, засобами ми допомагаємо людям"
Пишається цією пожежною частиною і керівництво. Називають її елітною. Все – за численні заслуги.
Андрій Хижняк, начальник міськрайонного відділу: "Перша частина відрізняється тим, що підпадає на неї найбільший район виїзду, найбільша кількість пожеж, найбільша кількість техніки у цьому підрозділи, найбільша кількість особового складу. Вони виїжджають у середньому близько 4 разів на добу"
Попри таке визнання керівництва, самі рятувальники не зазнаються. Кажуть: на роботу йдуть не за нагородами чи визнанням. А служити людям. За їхні безпеку та порятунок тут кожен готовий віддати найдорожче – власне життя.
