Пишне свято на честь героя. Так напередодні ввечері громада "Луначарки" зустрічала свого сусіда-АТОвця. На його честь прямо просто неба накрили столи й співали пісень. Та найбільше говорили. Про війну. Оповідки з перших вуст слухала і наша Ірина Малюкова.
Ось так: державним гімном та короваєм зустрічали сусіда-АТОвця жителі мікрорайону "Луначарський". Кажуть: вдячні йому за мужність на передовій та за мир тут, у тилу.
Лідія Пилипенко, сусідка бійця: "Такий стан зараз у країні. Потрібно поважати вибір. Він у нас дуже хороший хлопець. Слава йому! Герою слава! Й Україні"
Найбільше поверненню Анатолія радіє його мати. Жінка не приховує сліз та гордості за свого сина.
Надія Дробна, мати бійця: "Усі новини дивилася: де там що відбувається в тому Донецькому аеропорті. Все АТО, все дивилася. Ніяких програм, окрім новин. Щоб дізнатися, як там. Бо він не завжди мені розповідав. Говорить мені: "Мам, я живий", – і відключається. – "Я живий-здоровий. Не переживай. Я повернусь". Оце так мені казав".
У зону АТО Анатолій пішов добровольцем. Там 15 діб обороняв Донецький аеропорт. Говорить: саме заради таких добрих людей варто боронити країну.
Анатолій Сукач, боєць: "Ну щось воно схоже на Сталінград. Довкола стрілянина. Кругом убивають. Ну, всі тримаються. Наші хлопці тримаються. Ніхто аеропорт не віддавав. Нехай там не розповідають по телевізору. Два термінали наші. Молодці мої хлопці. Мені приємно з такими людьми служити".
Посвяткувати разом із іншими бійцю не дали цікаві. Місцеві хлопчаки оточили чоловіка, бо ж хотіли довідатися про події на передовій із перших вуст.
Святкували повернення бійця на вулиці. Не дивлячись на холод. Бо так, кажуть, годиться.
