У Черкасах таки добудують церкву-музей на честь воїнів-інтернаціоналістів. Зводити святиню на бульварі Шевченка почали ще чотири роки тому. Кошти на це ветерани війни в Афганістані збирали всім миром. Та вистачило їх лише на фундамент. Владці ж пособити грішми за ці роки так і не спромоглися. Про неочікуваний поворот у долі довгобуду – далі в сюжеті.
Більше семи тисяч черкащан у 80-их опинилися на чужій війні. Не з власної волі, виконували обов’язок. З Афганістану на рідну землю не повернулися 102 вояки, ще двоє – зникли безвісти. Щоразу збираючись, ветерани вшановують їхню пам’ять. Та не мають у Черкасах для того вдалого місця. У маленькій капличці, що на Шевченка, – затісно.
Отець Володимир, настоятель Свято-Стрітенської церкви УПЦ: «У 2002 році вирішено ще керівництвом Афгансько-української спілки, що оскільки в колишньому Радянському Союзі перша спілка з’явилася на Черкащині, а всі організації по Росії й Україні мають свої каплички, навіть церкви, а на Черкащині почався цей рух афганців, а нічого немає… соромно. Так от виникла ідея, що треба почати тут робити».
Так, у 2008 році поруч пам’ятника воїнам-інтернаціоналістам почали зводити церкву-музей. Кошти збирали всім миром. Та вистачило їх лише на фундамент.
Олександр Рибченко, голова Черкаської обласної організації «Партії ветеранів Афганістану»: «200 тисяч повинні була додати обласна адміністрація. Ще 250 тис. – міська рада. Ну, ці кошти до нас не надійшли, і ми не можемо добудувати цей меморіал».
Позбавити цю церкву статусу «довгобуду» обіцяє президент ПАТ «АЗОТ» Валентина Жуковська. Для неї ця святиня – то данина пам’яті. Про жахіття війни в Афганістані пані Жуковська знає від свого доброго товариша. Теж учасника бойових дій.
Валентина Жуковська, президент ПАТ «АЗОТ»: «Я завжди ставилася до людей, які пройшли війну, важкі випробування, з повагою, з розумінням того, що на їхнє життя випадали нелегкі часи. Заслуговують на повагу їхні бажання, наполегливість збудувати церкву, в якій могли б пом’янути всіх своїх побратимів, які не повернулися з війни».
Михайло Пінчук в Афганській війні втратив багатьох побратимів. Їх кращого вшанування, каже, годі й шукати.
Михайло Пінчук, заступник голови Черкаської міської організації «Спілки ветеранів Афганістану»: «Це потрібно, щоб згадати своїх загиблих товаришів, побажати їм вічного життя. Ну, і для матерів загиблих, для родин загиблих. Це також місце повинне бути, щоб вони змогли помолитися за своїх дітей, чоловіків, братів, сестер».
За словами воїнів-інтернаціоналістів, їм дуже імпонує життєве кредо Жуковської – доводити свою позицію не словами, а справами. Це та мова, якою афганці звикли спілкуватися між собою та якої не чують від більшості владців і політиків.
