Турбота про дітей-сиріт і дітей, позбавлених нормальної сімейної опіки, – в центрі уваги соціальної політики уряду та Президента. Сьогодні є кілька форм сімейного виховання: усиновлення, прийомна сім’я, дитячий будинок сімейного типу. Останні особисто заохочує Президент. Прийомних дітей за рік побільшало вдвічі. Що стоїть за такою статистикою, дізналися наші кореспонденти на прикладі дитячого будинку сімейного типу подружжя Батурських.
Дев’ятирічний Влад Кириченко сьогодні живе в дитячому будинку сімейного типу. Глибоко в суть того, як змінилося життя, не копає. Розуміє лише, що було погано, стало добре.
Влад Кириченко, син сім’ї Батурських: «Было очень холодно зимой… Меня утром забрали в детский дом, потом сюда».
Таких, як Влад, у будинку Володимира й Тетяни Батурських, в Ірпені, зараз десятеро. А у «велике життя» вони випустили ще одинадцятеро дітей. І своїх – трьох.
Тетяна Батурська, педагог, мама дитячого будинку сімейного типу: «У меня отношение к детям с годами начало меняться. Оно не было сначала вот таким, как сейчас. Понимаете? Вот я чувствую, вот сейчас… ну… я как-то… больше как мама отношусь к ним».
Батурські – хто вони? Директори, вихователі або батьки? Зі своїх дев’ятнадцяти років Олег Мельник прожив із ними одинадцять. Батька називає дядьком Вовою.
Олег Мельник, син сім’ї Батурських: «Я полюбил эту семью, мне здесь хорошо, уютно. Уходить отсюда тоже не хочется».
За часів Союзу шлях дитини без сім’ї був один – до інтернату. Ними тоді лякали дітей, звідти тікали. З цього будинку не пішов ніхто. Розрахунок на високу мотивацію прийомних батьків і дітей виправдався.
Валентина Шевченко, Голова Президії Верховної Ради УРСР (1985-1990): «Идет такая политика от Президента, чтобы каждый ребенок воспитывался в полной семье».
Юрій Павленко, уповноважений Президента України з прав дитини: «Президентом України в рамках соціальних ініціатив поставлено чітке завдання перед органами центральної та місцевої влади забезпечити право кожної дитини-сироти на виховання в сім’ї».
Державна підтримка Батурським – це величезний будинок і присадибна ділянка, майже парк. Це гроші на утримання дітей. Два прожиткових мінімуми на дитину. У середньому – плюс-мінус дві тисячі гривень на місяць.
Володимир Батурський, педагог, батько дитячого будинку сімейного типу: «Я вижу, что в отношении к моей семье и помощи к детям, которых мы взяли, то это исправная. Никогда сроки не были нарушены выплат на детей».
Загалом в Україні 657 дитячих будинків сімейного типу. А ще – 3636 прийомних сімей. Майже одинадцять тисяч дітей, позбавлених батьківського піклування, знайшли свій дім. Усиновителів більшає. І якщо динаміка буде такою – сиріт в Україні не стане.
