А у Золотоноші сім'я загиблого бійця АТО більше року не може отримати належну компенсацію. Весь цей час в Міноборони родичам пояснюють, що військовослужбовцем чоловік не числився, а значить – грошей не виділять. Місяць тому його рідні вирішили добиватися справедливості вже через суд. Чи допомогло, давайте подивимось.
Любов Федорівна демонструє фотографії сина та його єдину нагороду. Це почесна відзнака "За заслуги перед Черкащиною". Її вручили матері на похоронах Валентина.
Він пішов добровольцем в батальйон Айдар минулого квітня. Загинув через два місяці. В рідній Золотоноші в останню дорогу його проводжали з усіма почестями. А як справа стала за компенсаційною виплатою – а це аж 609 тисяч – в Міноборони від бійця почали відхрещуватись. Мовляв у списках військовослужбовців Валентина Чурути нема.
Любовь Стадник, мати загиблого: "Обіцяли хоч пам’ятник поставить, я ж говорю, що після похорона всі забули , що він даже жив. Спочатку мотивували тим, що штаб згорів – бумаги погоріли, потім , що поміняли печатку. Короче нікому нічого не треба."
Через рік скидань та запитів до Міноборони, добиватися справедливості Любов Федорівна взялася через суд. Відповідачі – міністерство оборони і черкаський обласний військкомат. Перед першим засіданням представники комісаріату явно нервують. Побачивши камеру – намагаються сховатись.
Цього засідання могло б і не бути, переконує адвокат жінки. Якби не невігластво військових чиновників. Документи на рядового Валентина Чуруту в міністерстві є.
Зал засідання повний. В підтримку до Любов Федорівни приїхали навіть побратими сина. Та ледь засідання починається, як представник військкомату заявляє: документи на компенсацію рідним Чурути вже відправлені в Міноборони. Це у присутніх викликає хвилю обурень.
Суддя слухання призупиняє до підтвердження цієї інформації з міністерства. Поділитися новиною про те, що компенсацію скоро виплатять Любов Федорівна поїхала до сина… на кладовище. Він похований поряд з молодшим братом. Зовсім недавно мати за останні заощадження зробила їм обом пам’ятник.
