Вісімнадцятеро пенсіонерів знайшли собі пару в пансіонаті ветеранів війни та праці. Нині тут проживає 160 стареньких. Це в основному люди, в яких немає родини, або одинокі інваліди. Всі мешканці будинку-інтернату мають власні кімнати. Вони займаються на тренажерах, читають книги в бібліотеці та проходять курс реабілітації. Про те, як сюди потрапили, вони воліють не розповідати. Мовляв, це було у «минулому житті». А 74-річна Марія Падалка та 83-річний Андрій Крикля не лише поділися секретами минулого, а й любовними переживаннями.
Одинадцять років тому жінка потрапила сюди з Сумської області. Він на 4 роки пізніше приїхав із Корсунщини. Їхня зустріч стала доленосною.
Марія Падалка, пенсіонерка: «Мы подошли друг другу, сошлись, в столовую шли вместе, со столовой, а потом он перешел ко мне. Просто я ему приглянулась, и он мне. И только всего».
Уже сім років Марія Петрівна й Андрій Степанович радість та смуток розділяють разом. Вони взагалі не уявляють життя одне без одного.
Марія Падалка, пенсіонерка: «Слава Богу, что мы тут, слава Богу, что мы встретились и слава Богу, что есть этот дом, что мы живем под крышей».
Кохання у старшому віці набагато міцніше, ніж у молодості, говорить Андрій Крикля. Передовсім, воно ґрунтується на взаємній повазі.
Андрій Крикля, пенсіонер: «Це моє життя, що я її зустрів, ми живемо одне для одного».
Своїм коханням вони розчулили навіть керівництво пансіонату.
Олександр Чикало, директор Черкаського будинку-інтернату: «Розуміючи почуття цих одиноких людей, ми створюємо належні умови для їхнього сумісного проживання, ми підтримуємо їх скрізь».
У їхній кімнаті багато картин власного авторства. Любов до вишивки в пані Марії ще з дитинства. Її творіння подобаються персоналу та мешканцям пансіонату. Утім, найбільший шанувальник – її чоловік.
Марія Падалка, пенсіонерка: «Глаза уже попортила, но все равно люблю вышивать, я ему рубашки дарила, носовые платки».
Натомість, Андрій Степанович раніше вважався неабияким музикою. Тепер старість і хвороби відібрали в нього улюблене заняття. Нині свою дружину радує не музикою у власному виконанні, а квітами. У вазі на столі завжди свіжий букет. Яскраве почуття надихає літню жінку на поезію.
