Прудке щастя. У родині Лавріненків, що з Вергунів, новий член сім’ї – дика кізка. Її, знесилену та голодну, знайшли в лісі поруч. Відтоді Квіточка (так господарі назвали тварину) – їхня улюблениця і принцеса. За козою доглядають, немов за дитиною. Вона спить у ліжку з господарями. І вже встигла потоваришувати з домашніми тваринами. Як живеться вухатій знахідці – бачила наша Олена Берестенко.
Квіточка, принцеса, солодкоїжка – для тварини-улюблениці в родині Лавріненків не бракує пестливих слів. У кози не лише особливий статус, а й особливе меню.
Тетяна Лавріненко, жителька села Вергуни: «Любить вона бублики. Солоденьке. Оце сливи поїла, он кісточки повикидала. Ну, все солодке. Оце покладу сіна, то вона краще бубликів наїсться, аніж сіна».
Господарі тішаться, не натішаться своєю красунею. Та взаємної любові могло б і не бути, якби не випадок. Якось тітка Тетяна примітила кволе козеня під лісом.
Тетяна Лавріненко, жителька села Вергуни: «Принесли додому. Наллю в тарілочку молочка, вона й вип’є. І так звикла. Така вона розумниця в нас».
Завбачивши гостей, Квітка помітно нервується та галопує по хаті з кутка в куток. Та наодинці, каже господиня, коза слухняна, довірлива та ніжна.
Тетяна Лавріненко, жителька села Вергуни: «Люди добрі, хоч вірте, хоч ні: оце у ванну скочить, ноги умочить. Тоді сидить облизує. Поки я попоралась, вона вже лежить на ліжку, чекає, щоб зі мною спати. І така рідна – руки лиже. Як ото кіт відчуває, де руки болять, так і вона».
Як виходить Квітка на подвір’я – принишклий пес Жук і двійко котів. Ті вже давно звикли, що до Квітки тут ставлення особливе.
Панькаються з твариною зранку до ночі. Для Лавріненків коза – утіха й розрада. За неї господарям вже й гроші пропонували. Та вони – ні в яку.
Віталій Лавріненко, житель села Вергуни: «Ті, що їздять по селах, казали, аби ми її в зоопарк здали. А ми її не здаємо. Нащо вони нам здалися?».
Господарі хочуть, аби Квітка знайшла собі пару. Для цього вже й у ліс її кілька разів відпускали. Та вдячна тварина завжди повертається додому.
